-Значить, не даси грошей? – запитав Ігор, дивлячись у вічі дружини.

-Не дам, – категорично заявила Юля, вперше за останні роки вирішивши нарешті заперечити чоловікові.

Вона працювала на роботі по дві зміни зовсім не для того, щоб забезпечити щасливе майбутнє для ласої до грошей коханки свого чоловіка.

Про її існування дівчина знала давно, але нічого не могла вдіяти. Коли Юля тільки почала підозрювати чоловіка, вона відразу поспішила поговорити з мамою, попросити у неї поради. Вона любила Ігоря та не уявляла свого життя без нього. Їх син був ще маленький і не хотілося, щоб хлопчик ріс без батька.

-Ну, що ти від мене почути хочеш? Ти мою думку знаєш чудово: сім’ю розвалювати не можна. Чоловіки – вони такі, поки вітер в голові, гулятимуть. Потім вони зазвичай стають раптом розсудливими і осідають на місці.

Думаєш, твій батько не гуляв? Так само гуляв від мене. Я все прощала, щоб ти без батька не росла. Заради тебе мешкала з ним. Тепер і ти заради сина маєш з Ігорком жити.

Зрештою, я говорила тобі, коли ви почали зустрічатися, що хороший мужик – чужий мужик. Ти мені не вірила. Що хочеш тепер роби, але не навіть не думай розходитися з ним.
Юля слухала маму і намагалася переварити її слова. Чи готова вона терпіти зраду чоловіка? Заради сина, мабуть, так. Адже вона любила Ігоря і не просто так одружилася з ним. Її душа тяглася до нього. Крім того, у неї не було жодних доказів, що Ігор зраджує лише домисли.

Трохи згодом вона переконалася у своїх підозрах. Нахабна коханка не соромилася дзвонити та писати Ігорю, навіть коли той був удома. Він часто раптово збирався і їхав до неї на побачення.

Юля плакала у подушку, намагалася зрозуміти, що з нею не так. Вона любила чоловіка і все робила для сімейного затишку. Але вловити здоровий ґлузд у цій ситуації не виходило.

Жодної логіки в поведінці Ігоря не було. Тяжко зітхаючи, Юля переконувала себе, що вона повинна терпіти, що чоловік заспокоїться, схаменеться, нагуляється, зрештою. Вона повторювала слова матері як мантру, намагалася переконати себе, що все обов’язково налагодиться, що Ігор почне поводитися інакше і цінуватиме сім’ю.

Одного разу дівчина знову спробувала поговорити з матір’ю, але та суворо заборонила припиняти стосунки через якусь там коханку.

-Ти що ж це, хочеш дитину залишити без батька? Ти знаєш, що якщо ти іншого собі знайдеш, то справжнім батьком твоєму синові він ніколи не стане. Дитині погано буде жити з чужим чоловіком. А одна ти довго не протягнеш, рано чи пізно когось собі знайдеш точно.

Заробляє Ігор непогано, забезпечує вас, от і мовчи, Юлька. Мовчи та намагайся змусити чоловіка зрозуміти, що йому потрібна родина, що з тобою краще, ніж з іншою бабою.

Вигадай що-небудь…

Юля намагалася дотримуватися порад матері. Вона ходила перед чоловіком навшпиньки, доглядала за ним, купувала собі красиву білизну. Ігореві все одно чогось не вистачало. Із сином Дімою чоловік не хотів проводити час, посилався на те, що втомився на роботі. Вдома він хотів відпочивати, а не гратися з дитиною.

А потім його скоротили. Ігор говорив Юлі, що відпочине трохи та обов’язково почне шукати нову роботу. Його “трохи” затяглося на кілька місяців. Спочатку дівчина зраділа, що чоловік лишився без зарплати. Вона сподівалася, що тепер, коли він не матиме грошей на коханку, то неодмінно та покине його. Але не тут було. Гроші чоловік став тягнути в дружини!

Спочатку він зберігав все в секреті. А в останні місяці став поводитися так, ніби дружина має забезпечувати його розваги та коханку.

-Слухай, Юлько, ну не прикидайся, – заявив Ігор, пропускаючи волосся Юлі через пальці. – Тобі добре відомо, що в мене є інша, давно відомо. Якщо ти терпиш, то тобі подобається це, інакше давно б мене виставила. Я потрібний тобі, Юлько. Ми пов’язані з тобою, у нас спільний син. Ти ж не хочеш, щоб він залишився без батька? Мені гроші потрібні їй на подарунок. І ти мені їх даси, якщо не хочеш, щоб я покинув вас і пішов із сім’ї.

Такого нахабства Юля не чекала. Вона дивилася на чоловіка, кліпала віями, а всі слова раптом розгубилися, розчинилися на кінчику язика і розтанули.

У чомусь чоловік був справді правий. Якщо їй не подобалася його поведінка, то слід давно розійтися з ним, послати кудись подалі. Чому ж вона терпіла? Навіщо слухала переконання матері про те, що саме так правильно?

-Я… Ні… Я не дам тобі грошей, – знайшла сили відмовити чоловікові Юля.

Вона не збиралася забезпечувати коханку чоловіка, і так працюючи із додатковими змінами. Дівчина багато чого не могла собі дозволити купити, тому що вкладала все зароблене в сім’ю. З чого вона повинна була допомагати балувати йому коханку? Набагато краще витратити ці гроші на сина. Він давно просив новий конструктор, а Юля все відкладала момент покупки.

Ігор сильно розізлився. Таким злим Юля раніше його не бачила.

А потім сталося те, чого будь яка жінка ніколи пробачати не повинна…

У голові була тільки одна думка: не слід було слухати маму, треба було закінчити ці стосунки давно. Юля дивилася на Ігоря, а він на неї…

-Отже, не даси грошей?

-Не дам, – впевнено сказала Юля.

-Тоді я залишу вас. Довго ти без мене не зможеш і скоро почнеш дзвонити та благати повернутися.

Катька, до речі, давно мене кликала до неї переїхати. Та я шкодував тебе, думав, що сину батько потрібен, і ти це розумієш. Запам’ятай, Юля: потім важко буде повернути мене.

Чоловік почав скидати свої пожитки до пакетів із «АТБ», бо елементарно не знав, де в них у квартирі валізи.

Він грізно бурмотів щось собі під ніс, а Юля так і стояла біля стіни, вражена від того, що трапилося. Вона склала руки і не ворушилася. Усередині все тремтіло.

Як далеко він може зайти? Що може зробити у пориві емоцій? Як відреагує Дімка, коли повернеться з дитячого садка? Що скаже мама?

-Ну що, не передумала? – спитав Ігор, стоячи на порозі.

Юля заперечливо похитала головою. Ігор вискочив із квартири, голосно гримнув дверима. Вона залишилася сама. Дівчина заплакала від полегшення, що все закінчилося, і їй більше не доведеться обманювати саму себе і виправдовувати зради чоловіка.

Син, на її подив, не питав про батька. А мати влаштувала їй справжнісіньку сварку.

-Що ж ти виробляєш! Невже не розумієш, що залишаєш сина без батьківського виховання? Подзвони Ігореві зараз же, скажи, що ти передумала, що любиш його. Проси, благай його повернутися додому, – стала голосити мама.

Юля не розуміла її і не хотіла більше слухати. Дівчина задумалася: чи була її мама хоч трохи щасливою за все життя? Якщо вірити її словам, то все, що вона робила, виправдовувало зраду батька.

Юля так чинити не збиралася. Вона більше не хотіла такого для себе. Дівчина не хотіла витрачати свої сили та нерви на недостойну людину заради того, щоб син ріс із батьком. Та й який толк від такого батька? Діма не згадував про нього. Він знав його, як тата, який тільки й робить, що відпочиває від своєї родини.

Юля з’їхала зі знімної квартири, яку винаймала з чоловіком, в однокімнатну квартиру. Вона вирішила розпочати життя із чистого аркуша. Дівчина почала приділяти більше часу синові. Юля здивувалася, що раніше багато чого не помічала в його розвитку.

Діма вже вмів читати і знав так багато, що говорити з ним було дуже цікаво, як із дорослим.

Мати практично не спілкувалася з дочкою. Було незрозуміло, чому вона так повелася. Часом здавалося, що вона була мамою не Юлі, а Ігоря, бо так завзято захищала його, навіть якщо він не мав рації.

Юля та маленький Діма добре влаштувалися. Дівчина знайшла нову роботу за спеціальністю та отримувала там набагато більше, ніж на колишньому місці.

Юля не прагнула знайомитися з чоловіками та побоювалася повторити те, що було між нею та Ігорем. Їй було добре одній, хай і не вистачало іноді уваги та міцного плеча поряд.

Колеги-чоловіки загравали з Юлею, запрошували на побачення. Але вона відмовлялася, доки до неї не підійшов зазвичай тихенький Вадим. Він здався Юлі непоганою людиною. Красивий статний хлопець, трохи закритий у собі, чомусь привернув увагу дівчини та зміг зачарувати її.

Юля почала зустрічатися з Вадимом, розповіла йому про те, що має сина. Вадим був радий знайомству з Дімою та швидко знайшов до хлопчика підхід. Ігор ніколи не проводив стільки часу із власним сином, скільки Вадим із чужим.

Діма був у захваті від нього. Хлопчик часто питав мами, коли дядько Вадим знову прийде до них у гості. Він встиг прив’язатися до чоловіка. Діма про батька ніколи не говорив стільки, скільки про дядька Вадима.

Весь цей час Ігор не шукав зустрічей із Юлею та сином, ніби викреслив їх зі свого життя. Мабуть, так воно й було…

Через рік стосунків, Вадим попросив Юлю розлучитися з колишнім, бо хотів серйозних стосунків із нею, а штамп у паспорті був перепоною.

-Час нам офіційно оформити стосунки. Я люблю тебе та Діму і хочу бути частиною вашою родини, — говорив Вадим.

-Вадиме, ти й так наша родина, – сміялася Юля.

-Ти маєш рацію, але я хочу, щоб між нами не було жодних перешкод.

Юля подала на розлучення. Мама продовжувала говорити, що вона неодмінно пошкодує, що Вадим може виявитися в шлюбі таким самим, як Ігор і що всі мужики однакові. На цей раз слухати її дівчина не стала.

-Мамо, у кожного своє життя. Як мені прожити моє, я вирішуватиму сама. Гаразд? – вона посміхнулася, а мама тільки важко зітхнула.

Із Вадимом вона стала щасливою по-справжньому. Дівчина змогла розкритися та відчути себе жінкою. Маленький Діма дізнався, що таке батьківська турбота. Юля нізащо не хотіла повертатись до минулого життя…

І от в той день коли вони мали подавати документи на розлучення, Юля побачила Ігоря. Вона була мʼяко кажучи здивована. Брудний і втомлений життям чоловік дивився на неї і просив пробачення:

-Не можу я без вас, Юлька. Як отримав цю повістку, я зрозумів, що в моєму житті не так. Я без вас із Дімою жити не можу, ви ж моя сім’я, поверніться до мене. Я для вас все робитиму…

-А Катька твоя грошей на коханок не дає? – суворо спитала Юля.

-Та яка там Катька, ти що, – пішов я давно від Катьки. Юль, я хочу повернути сім’ю, я обіцяю робити все, щоб ви були щасливі.

-Надто пізно ти все зрозумів, – заперечливо замотала головою Юля.

Можливо, в словах Ігоря і звучала правда, тільки Юля не могла довіритися тому, хто одного разу зрадив.

Скільки вовка не годуй, він все одно в ліс дивиться. Тепер вона була в цьому певна. Юля зрозуміла різницю у відносинах з людиною, яка щиро любить тебе і тим, хто дозволяє любити. Ігор лише дозволяв любити себе. Вона даремно так довго терпіла зради і йшла на повідку в матері.

Через два роки Юля народила доньку. Вадим із Дімою прийшли зустрічати її з пологового будинку.

Вони стали справді щасливою і дружною родиною…