Я поїхав до Італії на заробітки 15 років назад, і відтоді живу і працюю там. На зимові канікули я повернувся додому, бо в січні мені виповнилося 60 років, і я хотів відсвяткувати це з сім’єю. Коли я поїхав за кордон, моєму синові було 16 років, і він щойно вступив до університету.

Наш будинок у селі був у дуже занедбаному стані. Оскільки я працював фельдшером у медпункті, у мене не було можливості інвестувати в ремонт. Проте, доля зробила поворот, коли знайомий товариш, який тривалий час проживав в Італії, запропонував допомогу. Я побачив у цьому цінну можливість, і мої батьки підтримали цю ідею.

За підтримки батьків я вирішив скористатися цим шансом. Мій син вже переїхав до гуртожитку і був самостійним. Тому я поїхав в іншу країну, висилав гроші мамі, і вона побудувала поруч гарний будинок.

Мені потрібно було продовжувати заробляти гроші, тому я залишився в Італії на довший період. Два роки тому померла моя мама, а син повідомив мені про свій намір одружитися. Його майбутня дружина – мила дівчина з міста. Однак у них не було достатньо грошей, щоб покрити витрати на гостей, тому я профінансував весілля самостійно. Мене це не дуже турбувало, головне, щоб вони були щасливі.

Оскільки я перебуваю за кордоном, а будинок стоїть порожній, я запропонував молодятам переїхати та жити там. Таким чином, мій син став господарем, придбав машину, привів до ладу подвір’я. Після мого приїзду, я був вражений перетворенням – новий будинок був ще просторішим та красивішим, ніж на фото, які надсилав мені син. Кілька місяців тому п0мерла жінка, яку я доглядав останні роки, моя сеньйора.

Оскільки я не знайшов нового місця роботи, я вирішив повернутися додому на якийсь період часу, сподіваючись, що життя повернеться до звичного ритму. Я приїхав в жовтні, і наступні місяці життя з дітьми стали для мене шоком. Я відчуваю себе чужим у власному домі.

Мій Іван зранку відправляється на роботу й повертається пізнього вечора, тому я майже його не бачу, а невістка постійно мене уникає. Спочатку я думав, що її потрібен час, щоб звикнути до мене і моєї присутності у будинку, проте на мій день народження я зрозумів, що це щось зовсім інше.

Ми святкували мій день народження у січні, і я запросив більше членів сім’ї приєднатися до нас. Саме під час цього святкування до мене підійшла сваха і запитала, коли я збираюся повертатися в Італію. Я щиро відповів, що ще не думав про це і, можливо, назавжди залишусь вдома. Після моєї відповіді вона пішла.

Я пішов на кухню за їжею і почув розмову між свекрухою і невісткою. Свекруха радила доньці не поспішати зі знесенням нашого старого будинку, мотивуючи це тим, що якщо я вирішу залишитися в Україні, то мені буде потрібне місце для життя. Для мене це був момент шоку.

Я провів десяток років за кордоном, важко працюючи, щоб збудувати власне гніздо, а тепер мій син та його дружина планують виселити мене з власного будинку. Я не знаю, як вчинити далі.

Повернутися в Італію і заробляти гроші на ще одне житло, чи розповісти дітям про те, що я будував це гніздо перш за все для себе?

КІНЕЦЬ.