В Португалію я поїхала не через щасливе життя, звісно, на жаль.

Справа в тому, що чоловік залишився без роботи, а у мене троє дітей, жили ми в селі досить таки бідово.

Діти ще в школу ходили, але я розуміла, що школа швидко закінчиться і мені доведеться думати про освіту їх, а забезпечити сама їм трьом я не зможу, а чоловікові якось зовсім байдуже до того було.

Ми жили в хаті з моїми батьками. Хоча проживали в селі, але хата у нас була дуже велика, гарна, тато мій сам побудував. Він був гарним будівельником, в селі його люди усі знали і цінували.

Тато був у нас гарним господарем, все старався для сім’ї. Я й досі, коли ходжу по селі, то бачу хати, які він будував своїми руками людям, пишаюся ним і іноді сльози втираю.

Думаю, ну чому доля мені не подарувала мені такого чоловіка, як мій чудовий та працьовитий татусь? Зараз ми б усі жили зовсім по-іншому.

Та, на жаль, мого тата не стало давно. Ми стали жити разом з мамою, моїм чоловіком і трьома дітьми в його хаті.

Чоловік роботи довго не міг знайти, лише були тимчасові підробітки, а я дивлячись, що Андрій не може забезпечити сім’ю, вирішила їхати за кордон.

До того я в їдальні працювала шкільній, а заробітки там, самі знаєте, малі. На життя з трьома дітьми не вистачало, навіть, якщо мамину пенсію врахувати.

Загалом, працюю в Португалії на складі я вже майже 4 роки.

Моя сім’я в селі стала жити краще, діти дуже задоволені, адже в школу стали гарно одягатися, знають, що я дам їм гарну освіту. Тому у них з’явилися мрії, вони краще навчаються, отримують гарні оцінки.

Діти дуже допомагають бабусі, мама нахвалитися не може ними, адже в усьому допомагають їй, бо знають, що бабуся старенька, а мама гроші заробляє для всіх. Я навіть відкласти тут змогла 7 тисяч євро.

Але про ці гроші родині поки не кажу, хай це буде для них сюрприз, тих грошей, що я їм висилаю додому, в селі їм вистачає, мама ще й з них і собі відкладати встигає, каже то для мене з дітьми.

Загалом, все добре було б. Але от чоловік.

Андрій став з друзями засиджуватися, спочатку на сивеньку йшли його підробітки, а потім і в борг став брати в сусідів.

Повертати було нічим, борги збиралися і сусіди до мами моєї приходили, щоб вона віддавала усе.

Мама один раз дала, а другий раз сказала, що віддавати борги за Андрія не буде, він зовсім чужа людина їй.

Тоді тітка Одарка і мені подзвонила.

Скажу чесно, мені так соромно стало. Я сказала, що зрозуміла її.

А от зараз сіла і не знаю, що робити.

Можливо, варто залишати всі ці заробітки і їхати додому, адже коли я була вдома, то й Андрій не пив.

Можливо, варто на перше місце поставити сім’ю, а не гроші.

Чи просто розлучитися з чоловіком? Але чи це буде правильне рішення, адже діти дуже люблять свого батька?

КІНЕЦЬ.