Вже 9 років моя сестра Надія має зятя Івана.

Але всі ці роки вона, м’яко кажучи, його недолюблює, вона вважає, що він не пара її доньці Оксані.

Оксана – спортсменка, відмінниця, батьки свого часу вкладали в неї чималі кошти та зусилля, адже хотіли, щоб вона розвивалася, мала гарне майбутнє.

Для Оксани була і краща гімназія, спортивні танці з поїздками на різні змагання, табори, вивчала різні мови, репетитори для того, щоб навчатися в кращому навчальному закладі.

А сам Іван – з дуже простої, і не самої благополучної сім’ї.

Не на користь Івана в очах його тещі говорить і той факт, що він аж на 7 років старший за саму Оксану, і колись давно був одружений, правда дітей в нього в тій сім’ї не було.

Але не тільки дітей, в нього нічого не було, за весь час добра ніякого не нажив, тому прийшов до них, майже, з порожніми руками, як то кажуть.

А до того, як познайомився з Оксаною, то просто орендував кімнату, адже житла свого власного також не мав.

І характер також зятя Надії зовсім не подобається, та й зовнішність не та.

Загалом, не пара він її доньці, ні перспектив, ні планів на щасливе майбутнє, сестра дуже шкодує, що її перспективна донька вийшла заміж за такого і зіпсувала собі життя.

Свого часу Надія вмовляла дочку почекати, не поспішати з весіллям. Але, яке там!

Оксана, як ніби спеціально відразу вискочила за нього заміж, а рівно через дев’ять місяців після весілля з’явилася на світ одна дитина, а через кілька років і друга.

– І сидять тепер моя донька з двома дітками у орендованій квартирі, – зітхає Надія.

До останнього року, втім, все йшло у Оксани з Іваном досить таки непогано.

Чоловік старався, працював, Оксана віддала меншу дитину в садочок минулої осені і теж вийшла в свій офіс працювати.

Звичайно, вийшла – це голосно сказано.

Синочок в садочку постійно недужав, за ним і старший брат, довго після цього лежали обоє. Тому Оксана дуже часто залишалася з дітьми вдома і на роботу ходити вже змоги не мала.

Начальство на роботі у Оксани обурювалося, і та вже думала було звільнятися з місця роботи та сидіти з дітьми вдома.

Добре, що не встигла, залишилася.

Нещодавно на роботі у чоловіка почалися проблеми і Івана, дуже несподівано, звільнили.

– Залишили лише найкращих працівників, – впевнено говорить Надія. – Криза – хороший привід звільнити найгірших робітників.

І у сім’ї працює тепер одна Оксана, а Іван тепер сидить вдома з дітьми і паралельно шукає хоч якусь роботу, і платити за орендовану квартиру їм стало важко.

Справа, мабуть, дійсно у них дуже погана. Адже пару тижнів тому я знаю сама Оксана зателефонувала матері своїй і попросила у неї допомоги.

– Просить пустити її з сім’єю в мою квартиру, яка дісталася мені у спадок від мами, за якою я багато років доглядала, – жаліється мені і далі моя двоюрідна сестра Надія. – Я все чекала, коли вона про це заговорить. Ну ось, дочекалася, нарешті!

Квартира та непогана, двокімнатна.

– Нікого я пускати туди не хочу, – пояснює усім Надія, щоразу виправдовуючись. – Точніше, не хочу пускати я туди свого зятя. Була б дочка одна, ну або тільки з дітьми одними, можна було б розглянути такий варіант, звичайно. А зятеві занадто добре жити буде, я вважаю! Нехай заробляє сам собі на житло, адже мені зовсім не подобається, що в його віці він хоче мати все готовеньке.

Коли Надію запитують, чи вона здає свою квартиру в оренду, та завжди відповідає:

– Ну ось ще, які орендарі! Ніхто там не живе і не жив ніколи. Квартира постійно та у мене замкнена на ключ, здавати в оренду її я не збираюся, принаймні поки що. З цієї орендою одні клопоти. У мене моя родичка одна здає свою квартиру, так вона постійно якісь проблеми вирішує. То холодильник мешканцям ремонтує, то оплату за світло в них все ніяк не може забрати, то якісь непорозуміння з сусідами якісь дрібні розбирає, то ще щось. А мені ці всі проблеми не потрібні зовсім. Я працюю, пенсію оформила, грошей мені вистачає цілком.

Я знаю думку Надії вже давно, з одного боку, мати зайву в повному розумінні слова квартиру, яка роками стоїть просто замкнена на ключ, платити квартплату і навіть в оренду не здавати і доньці з сім’єю не допомогти, це не дуже добре.

Адже донька з двома дітьми, навіть, якщо і зять немилий.

Але це її квартира, тому я не можу її засуджувати, або щось радити. Просто тепер думаю, а як би я вчинила на її місці.

Ну невже не можна пустити в такий важкий час доньку з сім’єю в квартиру, навіть, якщо зятя не любиш? Вони ж одна сім’я.

А якщо донька відмовиться на старості років і Надію доглядати. Що вона робитиме тоді?

КІНЕЦЬ.