Цього тижня мені зателефонувала мама і попросила приїхати до неї в гості. Незважаючи на несприятливі погодні умови, я знав, що повинен поїхати, бо це моя мама. Відтоді, як мій батько поїхав на роботу за кордон, вона жила сама. Я не знав, що її прохання знову буде зводитися до того, щоб позичити у нас грошей.

Я не міг не відчути почуття розчарування . Здавалося, що ці прохання про фінансову допомогу стають занадто частими. Я нарешті набрався сміливості, щоб подивитися їй в очі і поставити питання, яке мене мучило:

“Чому б тобі не знайти роботу, мамо?”

Реальність була такою, що моя дружина перебувала в декретній відпустці, і я був єдиним годувальником нашої родини. Незважаючи на наші зусилля заощаджувати, моєї зарплати ледве вистачало на наші витрати . Ми були сповнені рішучості не позичати гроші в родичів, і ось моя мати знову звернулася до нас по допомогу.

За все своє життя мама ніколи не працювала . Вона звикла покладатися на мого батька, який періодично виїжджав на заробітки, а вона вела домашнє господарство. Після мого народження вона намагалася знайти роботу, але різні перешкоди ставали на заваді. Будь то моя хвороба, раннє закриття дитячого садка або гора домашньої роботи, мій батько завжди запевняв її, що залишатися вдома – це найкращий вибір, і він візьме на себе фінансовий тягар.

Так її навчив.

Саме мій батько придбав квартиру, яку ми з дружиною тепер називаємо домом . Незважаючи на те, що він був за кордоном, він продовжував підтримувати нас фінансово, часто надсилаючи значні суми грошей у вигляді подарунків. Звичайно, він також надсилав гроші моїй матері, але її брак фінансової грамотності та нездатність ефективно ними розпоряджатися створювали безперервний цикл боргів. Вона витрачала гроші на дорогі продукти, виснажуючи свої ресурси задовго до кінця кожного місяця.

Щоб вирішити цю постійну проблему , ми з батьком досягли іншої домовленості. Тепер він надсилав усі гроші безпосередньо нам, а ми, в свою чергу, щотижня виділяли певну суму моїй мамі. Це був спосіб забезпечити їй достатню кількість грошей для задоволення основних потреб і водночас запобігти бездумній розтраті.

Моя мати, у свої сорок шість років, виробила звичку до імпульсивних покупок. Щоразу, коли їй траплялася якась дрібничка або предмет для домашнього декору, вона відчувала себе зобов’язаною придбати її, що призводило до того, що по всьому будинку були розкидані повторювані вази або однакові статуетки .Також вона економить свій час і замовляє собі суші або їжу з ресторанів.

Тим часом мій батько, невтомно працюючи за кордоном, економив кожну копійку. Його метою було забезпечити квартиру для свого  онука. Він жертвував власним комфортом, часто відмовлявся від повноцінного харчування та відпочинку, і все це заради забезпечення надійного майбутнього для нашої родини. Батько також хотів назбирати достатньо грошей на безбідну старість, але схоже, з моєю мамою цього йому не вдасться.

Я мрію, щоб батько насолоджувався спокійним життям на пенсії, вільним від фінансових турбот . Думка про те, що він так багато пожертвував заради моїх та маминих матеріальних благ не дають мені спокою. 

КІНЕЦЬ.