Мені 29 років. У мене чесно, зізнаюся, була бурхлива юність, скажімо так, я нагулялася і набралася досвіду. У 29 років зрозуміла, що вистачить так жити, настав час про сім’ю подумати і про дітей.

Працюю я продавцем на дачі у магазині. Один рас прийшов хлопець, на дачу з друзями, смажили шашлики і він зайшов до нас у магазин. Він мені одразу сподобався, я з ним розмовляла.

Я побачила, що його зацікавила. Я дівчина я ефектна, а йому 24 роки, він хлопець недосвідчений. Я від знайомих дізналася, що він один син у сім’ї, і кращого кандидата за чоловіка я не знайшла б. Ми почали зустрічатись, був у нас інтим.

Я вирішила, що хочу дитину від нього. І незабаром я дізналася, що чекаю дитину. Одружитися він не дуже хотів, але я сказала, що від дитини не позбуватимуся. І ми побралися.

І хто каже, що шлюб через дитину не щасливий? Дуже щасливий. Головне дитина і щоб вона зростала у повноцінній сім’ї, а решта не важливо.

Усі його родичі проти мене, кажуть, що я одружила його на собі. Але я його кохаю. Він найкращий і від мене ніколи не втече, точніше я не дам йому піти.

У нас дитина і вона має зростати з обома батьками. Моя історія про те, що шлюб через випадкову новину про дитину може закінчитися дуже щасливо.

КІНЕЦЬ.