У мого чоловіка у другому шлюбі є дитина. Дитина здорова, але має проблеми за мовними показниками. Внаслідок вродженого дефекту він не говорить, але мовленнєвий дефект можна виправити при посилених заняттях (це відомо з численної практики).

При цьому дитина, якій виповнилося 6 років, не відвідувала жодних фахівців до 5,5 років. Відвідувати почали після звернення батька до органів опіки та відмови матері від допомоги батька брати участь у супроводі на спеціальних заняттях.

Співробітники центру дуже незвично відреагували на зацікавленість батька у тому, щоб допомогти йому у цій справі. Так і сказали: «Ви не маєте права, тому що відповідає за дитину матір!». Але лікування виправлення такого дефекту немає. Тільки заняття зі спеціалістами.

Мама ж не зацікавлена в питанні прогресу якогось у мовному розвитку, тому що мама отримує допомогу, допомогу з догляду за хлопчиком та аліменти (10 тисяч). Мама ніколи не працювала (освіта 11 класів), зараз їй 35 років.

Хлопчик ж відвідує дитячий садок, тому що не потребує особливого догляду і звичайна в плані розвитку дитина. Від першого шлюбу у цієї мами теж дитина (і там отримує допомогу).

За час після розлучення з чоловіком вона на всі ці гроші зробила ремонт і змінила меблі в будинку, і зайнялася прибудовою до будинку, а також зміною гардеробу.

На даний момент чоловік залишився тимчасово безробітним та став на біржу. Аліменти з біржових – це, звісно, мінімум. Тепер мама дзвонить чоловікові і просто виносить мозок – купи те, купи це. «Дитину отримаєш, коли купиш костюм. Дитину отримаєш, коли купиш таку іграшку».

Цу дуже тяжко нам дається, бо вона зовсім на діалог не йде. А чоловік дуже любить свого сина, тому ми поки що не знаємо що робити.

КІНЕЦЬ.