Тамара Павлівна, човгаючи ногами в хутряних капцях, підходила до дверей при кожному підозрілому шумі.

Вона дивилася у вічко – ні, вони поки що не приїхали.

Марія Сергіївна, її сусідка, днями чекала на приїзд онуків, бурчала, що знову син привезе їй двох. А продуктів мало привезе, і при цьому скаже їй:

– Мамо, та вони їдять мало! У тещі он були, так вона не багатша за тебе. Каші їм наварить, локшини молочної, курячого супу. Ти знаєш, що ми з Ритою зараз економимо, ну а хто нам ще допоможе, як не ти, мамо? Це ж і твої онуки, все таки!

Віктор поїде, а Марія Сергіївна довго бурчатиме і нарікатиме, і Тамарі Павлівні скаржитися буде. Що шкарпетки порвані у Сашка, а Наталці плаття мале, коротке зовсім. От їй мороки з онуками, знову підкинули!

Тамара Павлівна киватиме, погоджуватиметься, що зараз важкі часи, дорого все, і як вона Марію Сергіївну розуміє!

Але це все було неправдою, насправді Тамара Павлівна заздрила сусідці та її турботам.

Сама вона ніколи сім’ї не хотіла.

Чоловіки до неї залицялися, навіть пропозицію робили, але маленька Тома ще в дитинстві надивилася, як мати з батьком жили. Батько часто сварився. Мама переживала, доньці скаржилася.

А потім пробачала його. Казала, що він годувальник, що хоче, щоб порядок у домі був і батька слухатись треба.

Після закінчення школи Тамара поїхала до іншого міста вчитися.

І вирішила, що вона житиме сама, щоб ні від кого не залежати! Тамара Павлівна досягла багато чого – стала головною бухгалтеркою у великій фірмі, правою рукою директора.

Квартира у неї була хороша, двокімнатна, меблі добротні, та й на чорний день відкладено трохи…

Тільки ось у свої неповні сімдесят п’ять років сумно їй жити стало. У поїздки з подругами їздити набридло та й сили вже не ті…

А тут її сусідка, якась Марія Сергіївна, має онуків! Вони радіють, коли до баби Марії приїжджають, рученята тягнуть. А Марія Сергіївна, хоч і бурчить награно, а сама видно, що чекає на них, перед Тамарою красується. Адже в тієї ну все начебто є, а онуків от і нема…

Минулого разу Тамара Павлівна їх усіх до себе гості покликала. Маленькому Сашкові у неї дуже сподобалося. На полицях у Тамари стоять сувенірні машинки з поїздок і ляльки в гарних сукнях…

Сашко дивився заворожено, а потім запитав,

– Бабусю Томо, а можна погратися?

Тамара Павлівна і не думала, що в неї так серце розтане від цих слів!

Бабуся Тома!

Та вона вже й не мріяла, що хтось зможе її так назвати!

Потім вони пили чай із бутербродами з ковбасою та шоколадними цукерками. Сашко аж два бутерброди взяв, у кожну ручку, їв і сміявся – як смачно!

А цукерку він поклав тихенько в кишеньку, але Тамара Павлівна все бачила. Старша Наталка, їй уже дев’ять років, вона скромно поводилася. Але на ляльку вона ТАК дивилася, хоч кажуть, що тепер дівчатка у ляльки не граються…

Коли Сашко й Наталка з бабусею Марією пішли, Тамара Павлівна довго сиділа у кріслі і посміхалася – так тепло, коли в будинку є діти!

Що робити, життя своє вона вже майже прожила, але буде приємно, якщо вони до неї ще прийдуть…

Марії Сергіївні спочатку подобалося у гості до старої подруги ходити. А потім прикро стало, онуки до неї приїхати не встигнуть, а вже до бабусі Томи просяться.

– Ти чого, стара, моїх онуків переманюєш? – обурилася Марія. – Своїх би завела, та й бавила б, а то бач, ковбаски, цукерок накупила, ніби я їх не годую!

…Тамара Павлівна мало не злягла від туги. Місяць не заходила до неї сусідка, образу зачаїла.

А через місяць раптом пролунав дзвінок у двері. Тамара Павлівна відкрила двері й руками сплеснула від побаченого!

У Сашка букет квітів у руках, у Наталки – торт!

– З днем народження, сусідко, – Марія Сергіївна до неї миритися прийшла, шкода їй стало стару самотню подругу.

– Та й ти пробач, Маріє, якщо що не так, я ж не хотіла тебе образити, – зраділа їхньому приходу Тамара Павлівна.

Вона завжди переживала впустити у своє життя чужих людей. Але саме ці діти зробили її старість щасливою.

З того часу так і повелося, у Сашка й Наталки немов ще одна бабуся з’явилася.

Коли Наталці виповнилося вісімнадцять, Тамара Павлівна вирішила оформити свою квартиру на неї. Бо ж, якби в Тамари Павлівни були онуки, то про кращих вона б і не мріяла.

Тамара Павлівна прожила довге життя. Наталя вийшла заміж і жила з нею.

Тамара Павлівна навіть правнука на руках поколихати встигла, свого правнука! Вона ж давно вже вважала їх усіх рідними…

КІНЕЦЬ.