Якось стала свідком такої сцени. До маршрутки зайшла бабуся. Молодий чоловік, який сидів на одному з передніх сидінь, підвівся і запропонував сісти.

Бабуся подякувала, сіла, уважно подивилася на незнайомця і, наче щось пригадавши, посміхнулася. Потім витягла з гаманця п’ятигривневу купюру і простягла чоловікові.

– Візьми, синку, я тобі ще з літа винна. Побачивши його подив, бабуся весело пояснила: – Що, не впізнав?

А згадай, як ти у мене вишні купував.

У мене здачі не було. Ось віддаю тепер. Рада, що нарешті вдалося тебе зустріти.

— Тепер дізнався, — посміхнувся той у відповідь.

– А я також вас згадував. Бо дружина так ті вишні нахвалювала. І солодкі, і стиглі в міру… Жодної гнилої не було. Казала, є такі чесні люди у світі.

Ось і представилася можливість подякувати.

Усі пасажири з цікавістю слухали цей діалог. В одних здійнявся настрій, хтось задумався про щось своє, а для когось, можливо, це стало маленьким уроком