Записалася на манікюр, прийшла до салону та сіла – чекати своєї черги. Поруч сиділи дві дівчини, які про щось нервово розмовляли.

Невдовзі я зрозуміла, що вони обговорювали мене. Уривки фраз ясно дали зрозуміти, що вони дивувалися: навіщо цій бабусі, тобто мені, робити манікюр.

Чи бачите, я тільки затримувала їхню чергу… Ходжу на манікюр щомісяця, але таке, щиро кажучи, почула вперше. Невже вони думають, що жінка виходить на пенсію і перестає бути жінкою?

Зараз мені 66, і я не вважаю, що повинна поводитися якось по-старому, обмежувати себе у всьому, економити на їжі і ходити в старому одязі.

Коли мій пенсійний вік був уже близький, я вже тоді розуміла, що не поводитимуся як класичні бабусі. Навіщо? Адже це безглуздо.

Наприклад, коли я і чоловік перестали працювати, наше життя змінилося – але тільки на краще. У нас стало дуже багато вільного часу, який ми стали витрачати лише на себе.

Ми почали більше відпочивати і навіть зайнялися спортом. Витрати на комунальні послуги чи їжу не зменшилися зовсім. Як би там не було, відкладати на подарунки дітям та онукам у нас цілком виходило.

Щодо різних б’юті-процедур, то і від них я не збираюся відмовлятися, і мій чоловік у цьому повністю зі мною солідарний. Ми записалися на масаж і незабаром почнемо отримувати всі процедури.

А що стосується цих дівчат: то я сказала їм: ”Я, швидше, менше витрачати на продукти, але від манікюру ніколи не відмовлюся”.

КІНЕЦЬ.