Я одружилася три роки тому. У наших із чоловіком сімейних стосунках усе завжди було чудово, крім одного. Я вже не пам’ятаю, коли він востаннє щось подарував мені. На початку стосунків – так, були гарні побачення, квіти, подарунки. Але тільки-но ми з’їхалися, все це закінчилося.

Я не хочу сказати, що мій чоловік жадібний. Він повністю забезпечує нашу сім’ю всім потрібним. Але іноді хочеться чогось ще, що зазвичай радує нас, жінок.

При цьому мені було важливим, щоб він сам про все здогадався. Я ніколи нічого не випрошувала у чоловіків. Будь-які дурні натяки я теж не люблю. Тому терпляче чекала, коли чоловік сам прийде до того, що треба мене періодично тішити.

Якось у нас з ним таки зайшла про це розмова. Чоловік моєї подруги подарував їй цілу машину! А я навіть якоїсь елементарної прикраси ніяк не могла дочекатися. Максимум, на великі свята на кшталт Нового року чи дня народження.

Коли я розповіла чоловікові про обновку подруги і прямо запитала, коли він мені вже щось подарує, він відповів:

– Христина, ну якщо тобі щось дуже потрібно, так і скажи. А просто спускати гроші на вітер не хочу. Тим більше є багато інших важливих витрат, – викарбував він.

– Коханий, я все розумію, але ж я жінка! Мені хочеться від тебе уваги. Та й які у нас важливі витрати? Великих покупок останнім часом ми не робили, за кордоном не їздимо, – зніяковіла я.

У відповідь він промовчав, а я замислилась. Чоловік добре заробляв, але жили ми не можна сказати, що шикарно. Смачно їли, добре одягалися, іноді вибиралися до ресторанів. На цьому все.

Але на якийсь момент я вирішила все ж таки відпустити ситуацію і перестати думати про це. Не хоче поводитися як дбайливий чоловік – ну й гаразд. Випрошувати я не маю наміру. Значить, зароблятиму і даруватиму собі подарунки сама.

Через кілька тижнів після нашої з ним розмови до мене в гості приїхала подруга. До речі, її рідна сестра працювала в одній компанії із моїм чоловіком. Ми з нею довго спілкувалися на всі теми одразу і в якийсь момент розмова зайшла про подарунки.

Я не могла не поділитись нашою недавньою розмовою з чоловіком. Проте реакція подруги мене здивувала:

– Слухай, серйозно? А мені сестра розповідала, що твій Сашко – чи не перший благодійник у компанії. Вічно якісь корпоративи організовує, якщо комусь гроші треба зібрати – він теж у перших рядах. Я була впевнена, що й у стосунках він такий самий, – розповіла мені подруга.

Я страшенно засмутилася. Ось тобі новини! Я думала, що Сашко просто з розумом витрачає гроші і не любить ними розкидатися. Або взагалі із зарплатою зараз не дуже, а він просто не говорить. Насправді ні! Він просто не хоче витрачати гроші на мене.

Коли чоловік прийшов увечері додому з роботи, я вже була напоготові. І з порога виклала всю нашу розмову з подругою. Сашко відреагував досить гостро і сказав мені щось на кшталт «Не треба зі своїми подружками мої гроші рахувати». Розмови у нас того вечора так і не вийшло.

Я не раз намагалася обговорити з ним це питання. У результаті просто причаїла образу. Я дуже люблю свого чоловіка та готова його підтримувати. Навіть якщо у нього будуть проблеми з грошима – нічого страшного, це для мене не є підставою розлучатися.

Але коли гроші у чоловіка є, але він витрачає їх на всіх, крім мене – ось тут у мене виникають величезні питання! Хіба він не розуміє, що це як мінімум неповажно? Коротше кажучи, ця проблема висить вантажем над нашим шлюбом з тієї самої розмови.

КІНЕЦЬ.