У нас з Назаром щасливий шлюб. Ми разом вже 7 років. Є діти. У всіх відношеннях зразкова сім’я. Але ось зі свекрухою стосунки не склалися з першого ж знайомства.

Вперше я побачилася з матір’ю Назара, коли вже носила під серцем нашого старшенького синочка. І тоді майбутня свекруха відгукнулася про мене несхвально. Сказала, що я її сина просто прив’язала до себе дитиною. Але ми планували цю дитину, так що це неправда. Одружилися ми, коли я вже була на сьомому місяці. Відсвяткували скромно, тільки найближчі.

Після весілля йти нам з Назаром було нікуди, тому стали жити у Ольги Андріївни. У неї трикімнатна квартира. Я тоді ще не закінчила університет, а чоловік отримував дуже маленьку зарплату. Ми не могли собі дозволити окреме житло. Не можна сказати, що ми зі свекрухою жили як кішка з собакою.

Вона просто змирилася, що син вибрав мене. Але все одно вона не пропускала можливості мене якось зачепити. На кожному сімейному святі розповідала історію, як я виходила заміж “глибоко” вагітною.

Натякала, що якби не дитина, Назар би давно мене кинув. Лаяла моє куховарство, критикувала мою зовнішність. Коли я прямо намагалася пояснити, що мене це сильно ображає, Ольга Андріївна тільки сміялася.

Казала, що це вона так жартує, а у мене просто немає почуття гумору. Назар весь час проводив на роботі і не хотів нічого чути про наші скандали. Вважав, що я сама себе накручую, і запевняв, що я обов’язково потоваришую з його мамою. Потім пішов з життя мій дідусь.

У спадок мені дістався приватний будинок в передмісті. Ми туди переїхали. Я була просто на сьомому небі від щастя. Нарешті я буду єдиною господинею. Чоловіка на роботі підвищили, і ми вирішили народити другу дитину.

Коли з’явився другий син, справлятись стало складно. За двома дітьми ледь побачиш, плюс із приватним будинком додалися клопоти з городом та садом. Але я не скаржилася.

Мені все одно було на радість жити у власному будинку. Однак чоловік вирішив, що мені потрібна допомога. Її квартиру можна буде здати, ще й грошей заробимо. Я прямо сказала, що це погана ідея. Я не лажу з його матір’ю.

Жити з нею під одним дахом – це знову нескінченні скандали. Чоловік ображається, називає мене егоїсткою. Я розумію, що їй там самій у квартирі самотньо. Але я не хочу, щоб вона жила з нами та лізла у наше життя. Чоловік продовжує стояти на своєму. Жодних аргументів не працює. Просто не розумію, як відстояти свою свободу.