Сашко народився і ріс у неспокійній родині. Через старшу сестру з раннього віку його часто обділяли увагою. Коли він пішов у перший клас, шлюб його батьків розпався, що призвело до гіркого розлучення.

Його батько, втомившись від постійної метушні матері та її роздратування з приводу його зрад – пішов із сім’ї, залишивши квартиру дружині та дітям.

Мати, працюючи в їдальні і приносячи додому недоїдки, а не готуючи сама, здавалося, була байдужа до харчових пристрастей своїх дітей. Тому у Сашка з’явилася огида до супів, особливо до борщу.

На гроші, які давав йому батько, він став сам купувати собі їжу, і так тривало доти, доки він не став достатньо дорослим, щоб самостійно заробляти на життя.

Подорослішавши, його сестра поїхала до столиці, і, судячи з її фотографій у соціальних мережах, збудувала там зовні задоволене життя.

Сашко ж хотів працювати одразу після дев’ятого класу, але був змушений продовжити освіту. Його стосунки з матір’ю, які підтримувалися спільними трапезами у їдальні, були, м’яко кажучи, непереконливими. Зрештою, Сашко знайшов роботу, зустрів дівчину на ім’я Лариса та одружився з нею.

Пара вирішила винайняти власну квартиру, причому Лариса враховувала кулінарні уподобання Сашка і завжди готувала чудові страви.

Пізніше за допомогою батьків Лариси їм вдалося придбати власну квартиру. Незважаючи на нелюбов Сашка до дорогих речей, вони гарно обставили квартиру, але не стали влаштовувати новосілля.

Коли народилася перша дитина, мама Сашка вирішила приїхати в гості. Вони вибрали квартиру подалі від неї, але від майбутнього візиту було не втекти.

Лариса приготувала на її честь свято – і тут сталося несподіване відкриття. Мама Сашка твердила, що її син любить борщ, але Сашко спростовував це, зізнаючись, що не любив жодного супу, який мама приносила додому. Це одкровення вразило маму Сашка, яка не здогадувалася про те, що її син не любив страви, які вона приносила додому.

Тим не менш, вона похвалила кулінарні здібності Лариси, на подив невістки, адже свекруху часто сприймають як людину, якій важко догодити. Цей випадок довів, що розуміння одне одного має першорядне значення у родині, навіть якщо це означає життя без борщу.