Світлана переписувалася з одним чоловіком, з яким познайомилася в соціальній мережі.

Він писав їй зворушливі листи, клявся в коханні, називав Світлану найкрасивішою жінкою. Світлана розуміла, що закохалася в нього по листуванню. І через рік Влад сказав, що хоче зустрітися, він приїхав до Світлани.

На вигляд було зрозуміло, що Влад якийсь втомлений. Але Світлана не надала цьому значення. Вони сіли за стіл, апетит у Влада був добрим, відразу видно-справжній мужик.

А потім у квартиру прийшла Ліза, донька Свєти. Вона познайомила її з Владом. А ввечері після веселого застілля Світлана пішла мити посуд, а Влад зголосився проводити Лізу до будинку.

Лізі було 25 років, вона мешкала у сусідньому під’їзді. Влад прожив зі Світланою місяць, а одного разу Світлана прийшла додому, але Влада там не виявилося.

Дивно, але й Ліза не брала слухавку. Через кілька днів донька зателефонувала, почала плакати і просити вибачення.

Виявляється, вони з Владом покохали одне одного одразу як побачили, так і втекли разом. Світлана не могла в таке повірити, Влад її доньці в батьки годився. Пройшов рік. Раптом хтось постукав у двері.

Світла відчинила, на порозі стояла Ліза вся в сльозах. Вона кинулася в обійми матері і стала плакати, просити вибачення. Виявилося, що весь цей рік Влад жив за рахунок Лізи, бо сам він був із в’я зниці.

І листувався зі Світланою він саме із зони. А нещодавно зустрів своїх тюремних друзів, вони взялися за старе, щось вкрали. Тепер Влад знову у в’я зниці. -Мамо, ти мене пробачиш?

-Ну, звичайно, Лизонько, ти головне запам’ятай: на чужому нещасті своє щастя не збудуєш.

КІНЕЦЬ.