Так вийшло, що зі своїми батьками я не живу вже десь вже більше 15 років! – якось поділилася зі мною знайома Наталка, якій 44 роки. – Вже дуже давно я таки звикла до самостійного життя. Коли хочу, прийду, коли хочу, піду, когось можу привести, збираю компанії друзів, загалом, живу, як хочу і ніхто не заважає та не вказує мені, що та як робити. У цій квартирі я все зробила під себе так, як мені подобається, як мені зручно.

Відремонтувала квартиру, як хотіла сама, меблі досить таки хороші та якісні купила, хорошу техніку для себе.

А батьки тут мені нещодавно, зовсім несподівано, заявляють – давай, кажуть, ти переїдеш до нас жити, Наталка. А Ніна з родиною, твоя сестра, між іншим – в твою однокімнатну квартиру жити переїде.

Я мало не впала після такої пропозиції, вона мене дуже здивувала, я вже мовчу про те, що вона щиро обурила мене. Кажу, ну як це так? З якого це дива?

Ніна – молодша сестра Наталки, зараз їй виповнилося 33 роки.

У Ніни вже є сім’я: чоловік і двоє діток, а недавно усім родичам стало зрозуміло, що вони чекають ще й на третю дитину в цей час.

При цьому всьому і досі живуть вони всією своєю сім’єю разом з батьками Ніни, у великій трикімнатній квартирі.

– Справа в тому, що майже 15 років тому батьки вирішили поділити свою нажиту нерухомість між нами, дітьми, своїми двома доньками! – згадує у своїй розповіді Наталка. – Я була вже дорослою, адже я старша за сестру, працювала, гарно вже тоді стояла на ногах. Батьки вважали, що мені вже потрібно заміж виходити, дітей своїх народжувати – ну, мама все життя так вважає, це її проблеми. А тоді мама дуже хотіла, щоб я вийшла заміж – ну як це, тобі під тридцять, а ти незаміжня, живеш й досі сама?

Тому просто батьки тоді вирішили навіть мене поселити окремо, щоб я собі когось знайшла, мовляв, з квартирою одна не залишиться.

Нам тоді батьки так і сказали, що мені буде однокімнатна квартира, але зате прямо зараз, а моїй рідній сестрі, оскільки вона молодша за мене – наша трикімнатна квартира, в якій ми усі разом і жили, але разом з батьками.

Мова йшла про те, що коли тата з мамою не стане, трикімнатна квартира дістанеться Ніні. Мене тоді це влаштувало, та й сестра погодилася, вона зовсім проти не була.

Наталка тут же зібрала валізи і переїхала «до себе», а сестра, зрозуміло, залишилася з батьками.

Свого часу Ніна закінчила школу, навчалася в інституті, на останньому курсі вискочила заміж за хлопця, тільки-тільки захистивши диплом, і буквально через три місяці після весілля вже народила первістка.

Само собою зрозуміло, окремого житла у молодих не було, допомогти їм з цим було нікому, і вони так і продовжували жити разом з батьками Ніни.

– Але ж і домовлялися спочатку: Ніна спокійно собі живе в трикімнатній квартирі з батьками та доглядає маму з татом! – пояснює Надія. – Ну а потім, коли їх не стане, стає повноправною господинею тієї квартири, а квартира хороша там, батьки самі ремонт зробили.

Через два роки після народження сина Ніна з чоловіком вже мала доньку, яка в цьому році вже йде в школу.

У трикімнатній квартирі їм всім разом стало затісно: в одній кімнаті бабуся з дідом, в іншій Ніна з чоловіком, у третій – діти. Але якось тулилися.

Тепер ось ще й малюк у них буде.

– Коли мама мені несподівано зателефонувала щодо переїзду сестри до мене, я спочатку вирішила, це сестра її намовила і хоче у мою квартиру. Подзвонила їй, кажу, це що за справи? Живеш з батьками, ось і живи, ми ж домовлялися про все з тобою також! А вона мені, уявляєш – так я і живу, каже, і нікуди переїжджати не хочу. Її все влаштовує абсолютно. По-перше, в трикімнатній місця побільше, ніж у мене. По-друге, у неї дитина в школу йде, до того ж новонароджений буде, а значить, нянька потрібна. Найкраще, звичайно, безкоштовна. І буде нею наша мама, а хто ж іще, сестру такий варіант повністю влаштовує. І тато на підхваті завжди, їй з ними живеться добре, та й батьки наші ще не старі зовсім. Привезти на машині, відвезти, погуляти з коляскою. Двох дітей вони їй вже виростили, так що ролі свої знають назубок.

Тепер я для себе просто вирішила, що мабуть, займатися третім онуком батьки зовсім не хочуть вже самі.

Так що там, після звістки про третю дитину Ніни, вони просто дуже здивовані, напевно втомлені всією цією морокою і розуміють, що їх ще чекає тепер.

Знову тепер крики, памперси, безсонні ночі, знову садок, поліклініка, прогулянки на дитячих майданчиках, коляска, яку на третій поверх треба ще затягти. Ось і придумали цей обмін квартирами.

Звичайно, з самотньою Наталкою батькам жити поруч в одній квартирі значно простіше, ніж з великою сім’єю з п’яти чоловік, де ще й маленька дитина буде.

Наталя дуже незадоволена тим, як мама все обкрутила. Вона важає, що саме вона зараз в родині колотить усім.

Як вважаєте, батьки мають право зараз ось взяти і поміняти сестер місцями? Зрештою, обидві квартири, як трикімнатна, так і однокімнатна квартира, належать їм?

Так, звісно, що Наталка відремонтувала однокімнатну квартиру, в якій живе сама під себе, та й зять в трикімнатну теж вклав чимало своїх сил та грошей. Він щось ремонтував, щось купував, в щось вкладався.

Але зате і жив безкоштовно всі ці роки, а це довгий час, а теща з тестем ще й з дітьми його сиділи.

Нехай переїжджають тепер, міняються місцями, адже батьки немолоді і теж хочуть на старості років пожити в спокої, їм важко.

Або це зовсім несерйозно так чинити, не можна так?

Сестри – дорослі люди вже давно, це не підлітків просити кімнатами помінятися. В них своє життя, до якого вони звикли давно.

Чи правильно мати тепер робить, що ось так змінює життя своїх дітей?

КІНЕЦЬ.