З Іваном я познайомилася майже 10 років тому.

Я була така щаслива, що й передати важко, літала немов на крилах від тієї радості.

Потім ми зіграли весілля, згодом у нас з’явилося дитятко.

Турбота і радість переповнювали мене. Так і рік минув.

Потім другий. Ми нарешті переїхали від свекрухи, яку я абсолютно всім весь час дратувала, адже геть нічим не могла їй догодити.

Я думала що так нам буде краще, але на цьому рай закінчився.

Івана мого як підмінив хтось. Він постійно у відрядженнях, вдома його ніколи немає.

Потім я почала помічати, як мій Іван потайки з кимось переписується. Зі мною він про це говорив неохоче, таке враження, що йому було взагалі не цікаво зі мною спілкуватися, наче й не було мене поряд.

Коли ж я якось заглянула в його телефон, то все відразу стало зрозуміло і без слів, пояснювати вже нічого не було потрібно.

В Івана з’явилась інша жінка, на жаль.

Дуже добре пам’ятаю я тоді його відмовки, як він викручувався, виправдовувався переді мною, як мене благала свекруха не подавати на розлучення, а зберегти сім’ю.

Мати чоловіка переконувала мене, мовляв треба пробачити заради збереження міцної сім’ї, заради дитини, адже у шлюбі у людей буває всяке.

І я пробачила Іванові його вчинок заради нашої дитини. А для себе зрозуміла, що більше я свого чоловіка не кохаю, він став для мене якимось зовсім чужим та далеким.

Але нічого доброго з того не вийшло, на жаль.

Знову були нові зради, Іван поводив себе не добре, він знав, що я все йому пробачу все одно.

Доборолась за своє місце під сонцем. Як же я чекала того моменту коли він їхав в чергове відрядження.

Я вже почала мріяти про те, щоб одного разу він залишився десь у тієї іншої жінки назавжди, і більше не повертався додому.

Я ненавиділа той час, коли він був удома, адже він лише втомлював мене. Я так втомлювалася, коли він був поряд, коли бачила його.

Так минуло п’ять років, даремно витрачених на чужу мені людину.

А якось одного разу Іван взагалі сказав мені, щоб я йшла з дитиною з дому.

Гроші і картки тоді він у мене забрав.

Я опівночі, зима, сніг, йшла з донькою до брата на інший кінець міста, адже навіть на таксі не мала ні копійки, а в брата було незручно просити.

А вранці чоловік примчав, не розуміючи де я поділася і що сталося.

Іван дуже вибачався, сережки золоті мені подарував, квіти, і я пробачила йому знову.

Батьки вмовили переїхати до нього в іншу країну, так як Іван працював закордоном. Я поїхала.

Чоловік мені обіцяв, що тепер все буде у нас добре, він зміниться, що він дуже любить і мене, і дитину, що все для нас зробить, хоче, щоб ми були щасливими.

Зробив. Він залишив мене в чужій країні з дитиною на руках.

Без роботи і засобів для існування, без жодної копійки в кишені я залишилася зовсім одна.

Вся справа в тому, що просто одного дня чоловік пішов на роботу і не повернувся.

Потім написав, що мене він вже й бачити не хоче. І що ми набридли йому.

Я не знаю що робити. Як далі бути. Як вчинити правильно. От що потрібно цій людині?

Їсти вдома завжди наварено, в будинку прибрано щодня, одяг випраний і випрасуваний, з друзями він теж скрізь ходить, я взагалі ніколи йому нічого не забороняла. А я дуже втомилася за всі ці роки. Хочу тиші і спокою. Хочу кохати і бути коханою.

Де ж це світле почуття, де людські відносини і чому люди не цінують те що їм дано.

Я не можу повірити в те, що жіночого щастя мені не зустріти, а так хочеться жити простим сімейним життям.

Як мені зараз діяти на чужині?

КІНЕЦЬ.