Сашка повернулася з роботи голодною та застигла: все на кухні було розкидано – тарілки, склянки, залишки їжі на підлозі. У вітальні – те саме: розкиданий одяг, брудні тарілки та склянки. Саша стиснула кулаки, стиснула зуби і почала забиратися. Все те – справа рук чоловіка.

Чоловік так шукав роботу. Він уже приблизно півроку перебуває у такому активному пошуку.

Цілий день він валяє дурня, нічого хоча б по дому не робить, все тільки псує, а інтерпретується так: чоловік шукає роботу. Саша була страшенно голодною. На плиті не було нічого, а в холодильнику справи були ще сумніші.

Саша дістала з морозилки нарізані овочі для салату та виклала все на сковорідку. Тут від цих звуків на кухні з’явився він – чоловік Саші.

– О, Сашка, вечерю готуєш? Саша вранці приготувала обід та вечерю їм двом і поставила холодильник, але повернувшись, і шматочка не застала.

– Так, я собі. Ти ж уже поласував, не дочекавшись мене, – ображено відповіла Саша, прикрашаючи свою тарілку з овочами. – Значить, тобі їжі шkода, так? – насупився чоловік, – до чого ж ми докотилися… – він похитав головою.

– Жаль. Я весь день бігала з папірцями. Мені дуже хочеться їсти, міг би хоча б по дому доnомогти, раз фінанси на мені.

– Ах так? Яка меркантильна! Правду мама казала, – раптом крикнув чоловік Сашка, – це я дурень не слухався.

– Ще не вечір. Біжи до неї, раз вона така права, – спокійно відповіла Саша.

– І піду! – сказав чоловік і грюкнув за собою дверима. Чоловік на тиждень переїхав до мами – сказати б, розібратися зі своїми думками. Цього часу Саша даремно не втрачала.

Вона влаштувала собі відпочинок. Роботу ніхто не скасовував, але після роботи дівчина ходила з подругою до кафе, ресторанів: вони давно хотіли зустрітися, але не знаходили відповідного моменту.

Вдома Саші панувала чистота і порядок. Все було на чоловіка Сашки. Від нього та його вибору залежали наступні повороти у їх сім’ї.

КІНЕЦЬ.