Моя власна свекруха дивовижний та рідкісна людина.

Про неї поганого я нічого не можу сказати, правду кажучи: вона дуже добра, усміхнена, гостинна, любить і шкодує буквально всіх: від маленьких дітей до безпорадних стареньких людей.

Її енергія, таке моє враження, що нескінченна: вона дуже рано встає, пізно лягає, ніколи не сидить без діла, хоч і сама вона вже давно на пенсії.

Мати мого чоловіка – лікар, завжди готова прибігти на допомогу до будь-якого, хто попросить, ніколи грошей не бере за свої послуги.

Загалом – хороша людина, більше нічого мені сказати.

Але справа зовсім в іншому.

Колись мій чоловік Дмитро був одружений.

Він першого шлюбу у нього народилося дві дочки, різниця у їхньому віці всього один рік, вони гарні такі дівчатка.

Але дружина згодом його зрадила: знайшла собі швидко іншого, довго з ним листувалася, а потім цей чоловік приїхав за нею в наше місто: мовляв, розлучайся, я тебе з дочками до себе заберу.

Було між ними непорозуміння, мій чоловік хвилювався за дочок, що вони будуть далеко від нього.

Але моя мудра свекруха всіх заспокоїла, сказала, що навіть розлучатися потрібно з розумом, все робити по-людськи, тим паче, що діти ні в чому не винні, і вони не мають відчувати якогось негативу між батьками.

Моя свекруха сказала синові, що зараз є всі засоби відеозв’язку, будеш дочок хоч кожен день бачити, а втримати дружину в сім’ї він все одно вже не зможе.

А потім мій чоловік зустрів мене і ми одружилися з Дмитром.

Я згодом стала мамою двійнят: дівчинку з хлопчиком.

Щиро кажучи, я ревнувала, що чоловік часто спілкується зі своїми дочками по скайпу, ну ось якесь почуття неприємне, я завжди виходила в цей час з кімнати.

А потім цікавість узяла верх: стала спостерігати, як спілкуються з чоловіком його доньки від першого шлюбу.

Правду кажучи, мені це дуже не сподобалося, вони дуже невиховані, як виявилося: сперечаються між собою, постійно якісь непорозуміння у них, до дорослих жодної поваги не мають, на жаль.

Якщо я випадково з’являлася на відео, дівчатка шепотілися, гримасували і хихикали.

Мені, у свою чергу, було дуже добре видно, що вони насміхаються саме з мене, щось там перешіптуються про мене і дивляться косо в сторону мою.

Напевно їм мама вдома щось про мене розповідала, та, судячи з усього, щось не дуже хороше.

Зараз моїм дітям вже 4 роки, свекруха з трьох років бере їх влітку на свою дачу, а також дітей моєї зовиці, і все було досі добре.

Але нещодавно сталося щось не зовсім хороше та приємне мені.

Перша дружина мого чоловіка розлучилася зі своїм другим чоловіком і збирається їхати назад до нашого міста, у неї тут квартира та батько з матір’ю її тут живуть.

Свекруха моя відразу зраділа:

– Ну ось, скоро літо, буду всіх своїх онуків забирати на все літо на свою дачу. Їм там всім разом буде весело! Добре познайомляться, гарно проводитимуть час.

Я аж засмутилася. Свекруха це помітила відразу дуже добре, все зрозуміла і каже:

– Ти вже не ображайся, дочко, діти ж не винні, я ж не можу відректися від будь-якого свого онука!

Я все розумію, адже вона усім їм рідна бабуся, але і мене зрозуміти можна – я не хочу цього спілкування!

Мої ревнощі до дітей від першої дружини – це вторинне.

Я навіть не проти, якщо чоловік буде зустрічатися з дівчатками десь окремо від нас.

Але їх невихованість не дає мені спокою. Одній вже майже десять років, інший дев’ять, а поводяться як базарні тітки.

Мої діти ще маленькі зовсім, причому дуже тихі, і я хвилююся, що їх будуть вчити чомусь недоброму, вони матимуть поганий приклад.

Бабуся також не завжди може встежити за кожним, вона тільки відвернеться, і ці дві дівчатка можуть зробити що завгодно.

А ще навчити поганим словам, які вони постійно говорять і кажуть, що мама їм зауваження за них не робить.

Загалом, відчуваю, що на це літо я не віддам дітей до їх бабусі, хоча там гарно так, повітря свіже, вся городина і бабусина турбота.

Або за умови, що розділимо цю відпустку навпіл – спочатку одні, потім інші, щоб по чезі до бабусі іти.

Очікую, що скаже на це свекруха та сам Дмитро, вони можуть мене не зрозуміти, образитися, але псувати виховання своїх дітей цими дівчатами я теж не дам.

Загалом, ця зрадниця все життя нам зараз псує, у нас все так добре було, а ту знову вона повертається.

А зараз її покинув чоловік. Я хвилююся, що вона знову захоче повернути Дмитра, адже він потрібен їй, він людина хороша.

Жила б там собі, в своєму місті, так ні – вона сюди їде. У мене слів не вистачає.

Я не знаю, що мені робити.

От як зробити так, щоб чоловік не спілкувався з тією сім’єю і чи це можливо взагалі?

КІНЕЦЬ.