Вікторія з Миколою були одружені вже шість років. Здавалося, їхнє життя нічим не відрізнялося від життя інших.

Дім, робота, діти. Якоїсь миті їх так затягла рутина, що вони самі цього не помітили, але з появою дитини багато чого в їхньому житті змінилося. Точніше більше у житті Вікторії.

Коли народилася їхня донька Настя, повільно, але впевнено левова частка домашніх обов’язків лягла на плечі дружини.

Чоловік став добувачем, вона домогосподаркою та матір’ю. І вона майже ніколи не скаржилася.

Вона займалася домашніми справами, намагалася все встигати, але в якийсь момент вона вирішила, що настав час все змінити.

Якось її подруга Валя сказала їй:

-Ти вже рік як вийшла на роботу, а чоловік досі нічого не робить. Такими темпами він тобі на шию сяде та ніжки звісить!

Вікторія спочатку хотіла заперечити, але потім не стала. Подруга все-таки мала рацію.

Вікторія згадала минулий Новий рік із тугою. Чоловік їй не допоміг навіть поприбирати в квартирі. Їй довелося все робити самій. Він же встиг відвезти свою маму до друзів, допомогти товаришу по роботі вибрати ялинку, причому довелося їздити по всьому місту.

Микола повернувся додому о восьмій вечора, коли святковий стіл уже був накритий, квартира виблискувала, а донька красувалася перед дзеркалом у новій сукні, яку мамі довелося пошити самій, бо грошей на обновку не вистачило.

Вона не ображалася і не злилася, навіть нічого не висловила йому, лише раз похмуро подивилася на чоловіка.

Микола нічого так і не зрозумів. Коли до них прийшли друзі, він навіть не задумався, скільки сил потрібно було Вікторії, що впоратися з усім без його участі.

Напередодні Нового року Вікторія вирішила, що більше не хоче тягнути лямку одна. Вона знала, що тиснути на чоловіка марно, але розуміла, що без цього ніяк не можна.

31 грудня зранку вона вручила чоловікові список справ, які йому потрібно було зробити.

-Ти серйозно? А що ти будеш робити?

Дружина показала йому свій список, він був ще довшим.

-Миколо, тобі треба, поприбирати, прикрасити ялинку і прогулятися з донькою в центр. Вона знову новий рік пропустить. Ти ж знаєш!

Микола невдоволено зітхнув, але пообіцяв усе зробити. Ось тільки робота по дому в нього не ладналася.

Спочатку він звернув увагу, що двері шафи купе в коридорі погано їздять, вирішив полагодити, щоб не червоніти перед гостями.

Там зламалися коліщатка і він провозився з ними дві години, але відремонтувати їх так і не вдалося. Чоловік одягнувся, зібрався до магазину за новими.

-Миколо, ти куди? – обурено запитала його дружина.

-Потрібно коліщатка нові купити, шафа не працює! – впевнено сказав він.

-Може, не сьогодні? Шафа вже місяць така. І ще кілька днів постоїть.

-Я швидко, не хвилюйся!

Микола пішов, а Вікторія починала злитися. Такими темпами він нічого не встигне. Вона не помилилася, чоловіка не було більше двох годин, але прийшов він із порожніми руками.

-Ну, хто ж знав, що їх купити не так просто, як я гадав. Але я замовив, за тиждень обіцяли привезти.

-Ти не забув про свій список? – запитала його Вікторія.

-Не хвилюйся, не маленький, впораюся!

Микола вирішив почати з ялинки. Залучив на допомогу доньку. Дістав штучну ялинку, куплену три роки тому, з шафи, попросив доньку зробити гарно гілочки, розправити їх, а сам заходився розбирати заплутану гірлянду. Вона не піддавалася.

-Вікторія, ти чого минулого року так неакуратно все склала? – обурено запитав чоловік, заходячи на кухню.

-Любий, згадай, будь ласка – ялинку минулого року прибирав ти, а не я, тож у себе і питай.

Він подумав і зрозумів, що дружина мала рацію. Це він так усе аби як покидав.

Микола морочився з нещасною гірляндою понад дві години, але його терпець не витримав. Він знову одягнувся і пішов у магазин. За півгодини повернувся з новою гірляндою та з виглядом героя.

Ще приблизно через годину ялинка світилася різними вогниками, іграшки були розвішані.

-Йди сюди! – покликав він дружину. – Здорово ж вийшло!

Вікторія озирнулася довкола. Скрізь розкидані коробки, залишки мішури, не кажучи вже про шерсть їхнього кота, яку він навіть не спромігся прибрати під ялинкою.

Нехай гості думають, що це сніг. Рудий.

-Ялинка дуже гарна, але вже майже вечір, а вдома не прибрано. Берися до роботи, любий. І настав час прискоритися!

-Не командуй, знаю, що мені робити! – образився чоловік.

Вікторія повернулася на кухню. Вона вже встигла приготувати майже всі салати, замаринувала курочку для запікання, потушкувала кролика. Залишалося не так багато із запланованого, але допомагати чоловікові вона не збиралася.

Микола взявся за прибирання, але це було його найнелюбиміше заняття. Їхній доньці всього три роки, але він не соромився її залучати до домашніх справ, хоча Настя була не в захваті від цього.

Їй то хотілося подивитись мультики, то побалакати з бабусею по скайпу, то погратись іграшками. Але найбільше новорічних подарунків.

-Подарунки ще треба заслужити! – впевнено казав батько і доньці доводилося слухатися.

Щоправда, прибирати Настя все одно не вміла, швидше ще більше все розкидала.

Вікторія насварила чоловіка. Ось тільки він замість того, щоб покаятися і вибачитись, розлютився ще більше.

-Не подобається? Сама прибирай! – обурився він.

-Е ні, любий! Це твоя робота сьогодні. Якщо не впораєшся, гостей до хати не пущу!

Вони збиралися зустрічати новий рік з кумами та сім’єю його брата. Компанія не змінювалася вже років зо три.

-Ой, ні за що не повірю! І Вальку не пустиш?

Валя була її найкращою подругою вже багато років, але навіть це не зупинило б Вікторію відмінити свято.

-Колю, я не жартую. Не втечеш, свята не буде!

Микола відмовився від спроб залучити доньку до прибирання. Вона тепер і дивитись у його бік не хотіла. Образилася. На ялинку в центрі, вони вже навряд чи встигли б, але тата це не особливо турбувало. Не приберуть її прямо завтра! Ще сходять.

Чоловік почав пилососити, коли помітив, що мішок переповнений. Вирішив його витрусити, але спочатку невдоволено крикнув до дружини.

-Що за звичка залишати пилосос із повним мішком?

-Любий, якщо тобі щось не подобається, то в майбутньому пилососити будеш ти сам.

-З чого раптом?

-З того, що на мені й так уся домашня робота. Настав час ділитися!

-Діляться пирогами, чи пряниками.

-Помиляєшся, домашніми обов’язками теж діляться. І взагалі, багато тексту, а в тебе залишилося лише дві години. Прискорюйся!

Вікторія навіть відчула приховану внутрішню силу, коли намагалася домовитись із чоловіком. Він, звичайно ж, намагався чинити опір, але все одно прибирав.

Коли справа дійшла до ванної кімнати, Микола знову прибіг до неї з криками.

-Ти чому своє волосся зі зливу не прибираєш?

-Серйозно? Це не мої. Подивися, у мене коротка стрижка, це волосся Насті.

-Так доньку навчи, нехай прибирає!

-Ось ти піди і навчи, якщо тебе це так дратує… – сказала вона і відвернулася до плити, де закипала каструля з картоплею.

Ледь Микола поприбирав і у ванній, і в туалеті, а коли закінчив, сів на хвилинку відпочити. Втомився бідненький.

Коли він помітив, як дружина прошмигнула у ванну, його терпець закінчився.

-Ти що мені не допоможеш? Ти вже все приготувала!

Вікторія і справді закінчила з приготуванням, але допомагати і не планувала.

-Ні, мені треба душ прийняти. Потім сукню собі попрасувати, доньці коси заплести. Твій список лише твій.

-Ну ти даєш! – буркнув чоловік і пішов наводити лад у коридорі.

Коли гості зібралися за святковим столом, господарі виглядали не так, як завжди. Вікторія блищала у новій сукні, роздаровуючи всім усмішки. Микола сидів і сердився, потираючи спину. Він втомився від прибирання.

Коли Валя і Віка пішли на кухню, щоб забрати страви, що залишилися, подруга запитала господиню:

-Я дивлюся, ти вирішила дослухатися до моєї поради!?

-Ага, тільки було непросто.

-Не хвилюйся, скоро буде легше!