Зараз просто хочу поділитися своїм материнським хвилюванням, бо не можу зрозуміти в чому я винна, в чому саме провина моя. Чи можу я щось змінити та що мені робити.

У мене дві дочки та син.

Всі вже дорослі, всі з сім’ями, дочки вже самі стали мамами, а я, завдяки їм – бабусею, про що мріяла завжди.

Синок мій Руслан в родині наймолодший і одружився зовсім недавно – ще й року не минуло від того, як він став на весільний рушник, в серпні минулого року.

Познайомилися вони випадково, десь в дорозі, Руслан почав до Надії їздити в інше місто, там вони і одружилися.

Син привіз невістку до нас і ми відразу відчули – не наша вона, якась чужа зовсім, відсторонена, дивна.

Навіть не в плані статусу і зовнішності, а в плані її дуже непростого характеру, на жаль.

Вже по приїзду невістки я відчула, що до нас вона ставиться якось зовсім зверхньо.

Так, ми простуваті люди, без гонору та шику.

На зустріч молодих запросили всю рідню і друзів – треба ж весілля відгуляти.

Звичайно ж, що ми і пісні голосно співали, і танцювали, все як годиться, адже не кожен день ти одружуєш свою дитину.

Невістка сиділа зовсім якась незадоволена, сердита, дивилася на все це з обуренням, ледь стримувалася, щоб нічого не наговорити.

Прошу я своїх дочок – подружіться з нею, розговоріть її! Вони мені:

– Ой мамо, ти не розумієш зовсім нічого, що вона інша людина! Таку пані ніхто не розговорить, вона навіть дивитися в нашу сторону не хоче, відразу відвертається від нас.

Навіть ночувати молоде подружжя поїхало в готель – у нас же гості засиділися, спати заважають!

На наступний день вони приїхали, пішли в кімнату, невістку я майже не бачила за ці дні, хоч вона і виходила іноді, але на мене геть не звертала уваги, навіть не віталася зі мною.

Намагалася вже я сама з нею поспілкуватися, але вона коротко відповідала і зникала за дверима.

А через три дні син взяв в оренду квартиру і вони пішли від нас жити окремо.

Щиро кажучи – я аж перехрестилася, напружувала невістка мене, ніби я перед нею в чомусь винна, ще з перших днів вона просто незлюбила мене.

Допомоги ніякої від неї не було в ці три дні: такими довгими нігтями як у неї навіть посуду не помиєш.

Та й не звикли ми з моїм чоловіком в своєму будинку ходити навшпиньки перед кимось. Так прості ми, так що тут такого, але невістка чомусь дуже незлюбила нас, хоча я й досі навіть не знаю чому.

До молодих в орендовану квартиру я ходити не стала, розуміла, що мені там не раді, а сама набридати зовсім не хотіла – син захоче, прийде в гості.

Я іноді через нього щось солоденьке передавала, я смачно печу.

Руслан забирав, обіймав мене, говорив спасибі. Мої дочки іноді заходили до брата, невістка до них ніяк не підходила, в телефоні сиділа весь час, наче й не помічала вона нікого.

Взагалі, почала я трохи здалеку, а суть ось у чому.

На річницю нашого з чоловіком одруження ми збираємося у нас цілою родиною.

Але ось син недавно забігав, щось пом’явся і сказав, що в цьому році порушить традицію.

Я думала вони кудись їдуть з дружиною, але він сказав, що з дружиною вдома відзначить.

Я щось геть не зрозуміла: якщо вони вільні, так чого ж не прийдуть? Ну, мовляв, дружині не подобатися вся ця наша обстановка, де всі рідні співають і танцюють.

Кажу – приходьте на самому початку на годинку, коли немає ще розпалу свята. Але ні – моя невістка і цього не хоче, їжі багато жирної та некорисної, а вона такого не їсть.

Я тоді сина відразу прямо і запитала:

– Ми їй просто не подобаємося? Чи не її поля ягоди?

– Ну так, – каже. – Так воно і є! У неї батьки такі – аристократи, а ви занадто для неї прості!

Але нелюбов – це не означає, що нас, як батьків, поважати заборонено тільки тому, що ми прості! Навіщо заради її примх сімейні традиції порушувати?

Я ж багато чого не прошу – тільки один день в році! Прошу я тоді свого Руслана:

– Ну ти то хоч сам до нас на годину прийди, щоб мене з батьком привітати, рідних побачити.

Він каже:

– Постараюся, але швидше за все прийду на день раніше або пізніше, дружина образиться, що я не з нею.

Хотілося б запитати таких невісток – ну що ви таке робите з нашими синами, що вони геть цураються своєї родини?

Адже мій син іншим завжди ж був, він завжди любив і поважав мене з батьком!

Мене поважають зяті, ми дуже дружні з їх батьками, я дуже любила свою свекруху, завжди у нас спорідненість на першому місці, я ж людина зовсім непогана.

Я завжди і промовчу дітям, поступлюся, ніколи не лізу в їх сім’ї, щоб там у них не було.

Але прийшла в дім невістка і почала все руйнувати. Ну не подобаємося ми їй, але пошкодуй хоча б чоловіка, він же засмучений, я бачу, посиди ти цю годинку у нас – так вже й бути, ми ж стараємося перед тобою, намагаємося догодити!

Я вже й доньок прошу, щоб знайшли з дружиною сина спільну мову, але не виходить.

Я б їй капустяний салат зробила б, або ще щось, що вона любить. Дуже мені прикро, що у нас склалися такі стосунки.

Що ще я можу зробити, щоб мати хороші стосунки в родині?

КІНЕЦЬ.