Свого часу у моєму житті був дуже непростий період, грошей зовсім не вистачало, і якийсь час я працював у таксі, аж згадувати не хочеться, бо часи тоді були дійсно складні.

І ось якось одного разу прийшло мені замовлення, потрібно було відвести людину за місто, в маленьке село.

За місто довелось їхати майже 40 кілометрів, дорога неблизька.

І от прибувши на місце, я зустрів свого пасажира, ним виявився чоловік десь приблизно років за 50.

Він поставив в багажник два досить великих кошики з огірками, якісь ще речі і ми з ним відразу поїхали.

Якраз по радіо грала якась гарна пісня про щире кохання, вона була дійсно красивою, я аж сам заслухався в її слова.

Мій пасажир теж уважно слухав її разом зі мною, а після закінчення цієї пісні щиро так сказав мені:

– Хороша така пісня, слова гарні, щирі, таких пісень зараз не багато, на жаль.

– Чим же вона вам так сподобалася? – Запитав обережно я свого пасажира.

– А своє перше кохання згадав. Розповісти?

І чоловік почав розповідь.

– Своє перше кохання я зустрів ще в дитячому садочку, так склалося, буває і так. У пам’яті трохи збереглося з того часу. Пам’ятається дівчинка з заплетеним волоссям, яка прийшла в нашу групу в перше, як тоді казали ми усі – новенька.

Звали її Світланкою, не знаю чому, але я відразу почав їй набридати, постійно старався з нею заговорити, то іграшку заберу, то ще щось подібне, аби вона на мене звернула увагу. Весь час сперечалися ми з нею, багато говорили і часу чимало проводили разом. Нас заспокоювали, мене постійно ставили в куток в садочку.

Трохи пізніше ми попросили вибачення один у одного і запевнили виховательку, що більше так робити не будемо, а будемо дружити.

Відтоді ми стали з нею, як то кажуть в народі, не розлий вода.

Дружили ми з нею дуже довго, багато років. У школі за однією партою сиділи, часто уроки робили разом, в кіно бігали, обідом ділилися. Але все хороше закінчується.

Батька моєї Світланки, по роботі перевели в інше місто, дуже далеко і вони всією родиною переїхали туди жити тоді.

Розставання наше було важким для нас обох, але що тоді могли вдіяти, хто кого слухав, ми ж ще зовсім юні були, батьки мали теж життя непросте, тому робили так, як вважали за краще.

Згодом гіркота розставання пройшла, зв’язок втратився, і тільки в пам’яті залишилася дівчинка з довгою косою та неймовірно гарними очима.

– Так потім і не знайшли свою дівчинку з довгою косою? – питаю я.

– Вона мене сама знайшла з часом, так склалося життя у нас. Причому зовсім випадково, таке лише у кіно буває, я б ніколи не повірив, що так може бути. Якось поїхав я у відрядження і там потрапив у лікарню. Знайомих в цьому місті в мене не було, добре дочка від першого шлюбу фінансами допомогла, вони давно з моєю першою дружиною за кордоном живуть.

Сама вона тоді, на жаль, приїхати не змогла, а от фінансово допомогла мені тоді дуже добре. І лікар мені дуже хороша попалася. Турботлива, уважна, ввічлива, і навіть дуже мені симпатична. Тільки зайде в палату, відразу запитує:

– Ну, як справи у вас шановний? Чи добре ви себе почуваєте?

А я ніяк не можу пригадати, де я її бачив. І обличчя знайоме, а звідки – згадати не можу. відповідаю їй, все розказую, а згадати не можу, хоча бачу, що така цікава людина і близька мені.

Незадовго перед випискою зважився я запитати:

– Світлано Петрівно! Скажіть будь ласка, звідки я можу Вас знати? Чи не зустрічалися ми з вами колись?

– А ти згадай добре, подумай гарненько. – Засміялась так щиро вона.

Я стояв і вдивлявся в її обличчя, але ніяк не міг пригадати.

Через годину вона заходить до мене в палату і простягає стареньку фотографію, вона хоч була старенька, але дуже гарно збережена, було видно, що вона дуже дорога цій людині.

Я дивлюся на фото, а на ньому взявшись за руки, стоїмо я і моя Світланка в дитячому садочку. Ось які доля буває сюрпризи підкидає.

– А де вона зараз, ваша кохана Світланка? – Запитав я чоловіка з величезною цікавістю.

– Вдома моя Свєта, огірки чекає – щиро посміхнувся чоловік.

Я так приємно був розчулений цієї історією. Ну невже таке буває в житті?

Чи ще хтось мав таке цікаве знайомство, і так доля подарувала вам другу половинку?

КІНЕЦЬ.