Поява в селі Наталки, онуки попереднього завідувача сільської крамниці, викликала сильний фурор у місцевих жителів. За чутками, її несподівана поява змусила деяких емоційних жінок неабияк похвилюватися. За кермом свого блискучого розкішного позашляховика Наталка викликала заздрість у сільської еліти.

Нечисленне населення вийшло на вулиці, документуючи цей історичний момент, а жінки похилого віку навіть плакали від захоплення. Тепер Наталка могла дозволити собі дивитися на своїх колишніх насмішників із почуттям явної переваги. Вона впізнала місцевого музиканта Павла та помахала йому рукою. Коли вона зникла з поля зору, Павло та його літня сусідка завели розмову про успіх Наталки.

Шлях її був нелегкий. Після сме рті батьків ніхто з родичів не взяв її до себе, внаслідок чого вона два роки жила у притулку. Проте бабуся Надя таки оформила опіку над дівчинкою, що було сприйнято жителями села позитивно. Господиня магазину Надя була відома своєю хитрістю та постійними суперечками із сусідами.

Однак вона добре ставилася до своїх дітей, які регулярно відвідували її. Вона тримала велике господарство, сподіваючись, що Наталка їй допомагатиме. Мешканці села не дуже добре реагували на консервативні погляди Наді на життя онуки, часто називаючи останню “Попелюшкою”.

Якось у сільському будинку культури з’явилася нова завідувачка Марина, яка разом із Павлом створила вокальний ансамбль. Їм потрібна була солістка, тож вони влаштували прослуховування у місцевій школі. Саме тут Наталія продемонструвала свої вокальні здібності, завдяки чому здобула місце в ансамблі.

Після деяких переговорів Наталі дозволили скоротити обов’язки на бабусиній фермі, щоб вона могла займатися співом. Це викликало невдоволення Наді, яка уявляла, що Наталка все життя допомагатиме їй у господарстві. Проте Зоя, подруга Наді, мріяла, щоби Наталка стала відомою артисткою.

Дівчина, незважаючи на новонабуту місцеву славу, в душі залишилася колишньою. Коли Надя захворіла, ніхто з її дочок не відвідував її. Ситуація змусила Надю продати свою худобу, розірвати зв’язок із дочками та дозволити Наталці реалізувати свої мрії…

Минули роки, перш ніж Наталія повернулася до рідного села, але вона ніколи не припиняла бути на зв’язку зі своєю бабусею. Вона нарешті повернулася – із сином Максом, і бабуся тепло зустріла їх, пишаючись успіхами онуки. Незважаючи на минуле, Наталя вибачила бабусю і була рада, що в неї є на світі людина, яку вона любить і про яку може дбати.

КІНЕЦЬ.