Чоловік повернувся з роботи зовсім без настрою, довго ходив мовчки, а коли сів за стіл вечеряти, став розповідати Надії про своїх батьків. Все своє майно: дві квартири, дачу, автомобіль — батьки оформили в дарчу своєму старшому синові. Батько вже всі документи зібрав, погодив, тепер все їх майно на старшого сина офіційно.

Вислухавши Сергія, Надія села тихенько за краєм столу і не могла повірити в те, що тільки що почула від чоловіка. Надія не розуміла, навіщо Петру все це багатство, адже у нього великий будинок, дорогий автомобіль, а сім’ї у нього немає, ні дружини, ні дітей.

А вони з Сергієм мають двоє дітей, живуть в невеликій двокімнатній квартирі. До вечора Надія посиділа, подумала, а ввечері набрала свекра: адже знала, що він у них в сім’ї головний. Надія стала скаржитися на життя, говорити, як їм зараз важко, вони так розраховували на допомогу батьків.

Надія говорила, що ображена на них: як вони могли віддати все синові, який і так добре живе, а другого — який з дітьми тулиться в маленькій квартирі — не дати нічого.

— Надя, а ти знаєш, що мати 2 тижні лежала в стаціонарі? Я так і думав, не знаєш. А шкода. Ви з Сергієм за цей час нам жодного разу не зателефонували. Біля матері був Петро.

Він і фахівців шукав, і їсти їй возив, і до мене допомагати забігав. І так всі роки було: Петро все робить для нас, він опікуєть нас. А то, що сім’ї зараз немає — не біда, він дуже хороша людина, ще знайде свою долю.

І нема чого ображатися на нас, дитя, як ви до нас, так і ми до вас. Ти на інше розраховувала? Надія поклала телефон і вирішила, що більше до свекрам ні ногою. А в той вечір Петро привіз маму додому зі стаціонару.

Вона була тепло одягнена, син надів на голову їй хустинку. Петро на кухні став розбирати продукти і почав швиденько готувати вечерю.

Батько допоміг матері розпакувати речі і, посміхаючись, дивився на сина. В цю мить раділи всі. А потім Петро повернувся до батька, сказав, щоб той одягнувся святково: до них на вечерю прийде майбутня невістонька!

КІНЕЦЬ.