– Ну що вам у тому Львові робити? Не місто, а якийсь мурашник. У дітей канікули, нехай до мене приїдуть, з сусідськими хлопчаками потоваришують. Тут свіже повітря, природа. Що ви того міста тримаєтеся вічно? – казала мені у слухавку тітка Галина.

Загалом, ідея мені сподобалася.

Адже я сама хотіла взяти відпустку та поїхати кудись на відпочинок. А тітка Галина жила у Яремче, мала там хату. То гарне, туристичне містечко, є водоспади, мальовничі гори, свіже повітря. І мені, і дітям там буде добре побути декілька днів.

Ще ці свята ми перебули у свекрів. А після другої святої вечері зібрали валізи та пішли на автобус. Тільки чоловікові на зло не дали відпустку на роботі, бо було дуже багато замовлень та зустрічей. От поїхала тільки я та малюки.

Моєму старшому синові 8, а донечці тільки 2 нещодавно виповнилося. Дорога була дуже важка. То мене ледь не знудило, то донька капризувала і плакала, то син не міг спокійно посидіти. Ще й до того, ми їхати з пересадками та ледь не проґавили зупинку.

Ми приїхали у Яремче аж під вечір. Добре, що мала заснула у мене на руках. Хіба важко тягти по тій дорозі валізу на коліщатках. Але ми ще встигли до того, як почалися вимкнення світла на вулиці тітки.

– Ой, любі мої нарешті приїхали! Господи, так вас чекала, вже думала сама на вокзал їхати.

Тільки я помітила, що у коридорі стояли деякі її речі у пакетах.

– А це ви з магазину?

– Ой, Лізонько, та я їду.

– Тобто? А ми?

– Ой, а я тобі не сказала? Та просто у мене свекруха у Чернівцях після операції, я маю їхати та дивитися за нею. Ну а на кого я можу хату залишити? Сусідам я не довіряю, а ось ти з дітками тут відпочинеш.

Ну це не такий вже поганий план. Хата на два поверхи, я собі тут відпочину нормальну, поки тітки не буде.

– Чуєш зовсім забула. Завтра прийдуть майстри котел ремонтувати.

– А навіщо?

– Ну холодна вода тільки є. І до того ж, напір маленький. А в мене вода від котла йде. Так що ти їм там каву зроби та бутерброди, то сусіди будуть ремонтувати.

Ось це так сюрприз – після важкої дороги воду нагрівати у чайнику, аби помитися. 

– І я не знаю, що ви їсте, тому ніц не купувала. Ти завтра піти в магазин, малим ось візьмеш. Там на сніданок є лоток яєчок і молоко. Не пропадете з голоду.

– Ну так ви мене покликали, аби я тут за господиню була?

– Так. Ми ж родина., повинні один одному допомагати.

Тітка швидко зібрала речі та поїхала геть. Не знаю, як я взагалі перебула ту ніч. Собаки гавкали, люди галасували. Тут ще багацько туристів, яким байдуже на комендантську годину.

Тому зранку я зібралася, взяла дітей та поїхала геть. Ключі від будинку тітки віддала сусідам, які котел ремонтували. Виявилося, що я ще мала їм не тільки готувати, але й заплатити за ремонт. Бо вона грошей не залишила.

Потім мама мені ще телефонувала і дорікала, що я кинула чужу господарку напризволяще.

– Мамо, але нас запросили на відпочинок, а не слідкувати за майстрами!

Тітка на мене дуже сильно образилася. Вже іншим родичам встигла пожалітися, що яка я нахаба!

Однак, я не думаю, що зробила щось погане. Адже коли господиня запрошує у гості, то першим ділом повинна потурбуватися про наш комфорт. А не сподіватися, що може повісити на мене всі свої хатні справи.

Краще я поїду у готель. Не пожалію ні грошей, ні часу, але нормально відпочину. Бо до таких “любих” родичів вже носа навіть не потикну.