Моеї дружині дуже не щастить. Я стільки роблю для неї і нашої сім’ї в це не простий час, а вона не цінує! Я дуже хотів сина, і звістка, що буде дочка, мене трохи засмутила. Дружина спочатку не хотіла говорити, що дівчинка буде, але я і сам зрозумів. Кілька місяців тому я втратив роботу, якийсь час ми жили на відпускні дружини. Вона і слова поганого не сказала тоді, за це я їй дуже вдячний. Але коли вона була на 9-му місяці і закінчилися кошти, я влаштувався таксистом. Коли дружину і новонар оджену дочку привезли додому, грошей у нас не було майже зовсім. Працював я цілодобово, у будинку хотілося тиші і спокою, не сварився, що дитина шумить, що сніданків не було іноді, десь з тиждень. Потім дружина прийшла до тями і почала налагоджувати побут.

І десь через місяць почалися претензії до мене, що я не допомагаю. Мала плакала з ранку і до ночі. Я так втомлювався, що сам ледве на ногах стояв. Як я міг чимось допомогти? Це її обов’язки, вона ніде не працює. Нехай не пере і не прибирає, я ж не змушував її це робити! Тим більше, стирає не вона, а машинка. Нарешті, вона припинила волати мені про допомогу, їй дійшло, що я втомлююся. Потім влаштувався і на другу роботу, щоб закрити кредити, адже ми з братом купили будинок для батьків. Мені хочеться, щоб хоч в старості вони жили нормально. А з дружиною брали в кредит машину.

Тут почалися претензії, що за кредит машини я не оплачую, а вона платить зі своїх виплат. Ось тільки у мене можливості немає і за те, і за це платити! В результаті відвіз її до мами, і вона заговорила про розлучення. А як мені допомагати, якщо я і сам втомлююся на двох роботах? Казала, що не хоче в цю комуналку, що там немає допомоги. А я що зроблю? Забрав її від тещі, вона їхала додому з плачем. Як мені її сльози запроторили … зараз дитині 7 місяців, і жодного разу я за ці місяці не почув: «Спасибі, що намагаєшся для нас». Жодного разу! А тільки – «Відвези мене до мами» або «Хочу розлучення».

Вона не бачить, що я працюю на двох роботах цілодобово і втомлююся. Вона тільки вдома сидить з дитиною, а я всіма проблемами займаюся: то туди, то сюди, то в магазин сходи, то ще кудись треба. Втомився від такого життя. Кожен день чую, що вона бідненька втомилася. А я не втомився? На роботі, потім вдома плач цей і незадоволена дружина … Але так гірко розуміти, що наша любов і сім’я зруйнуються через побуту і нерозуміння …

КІНЕЦЬ.