До однієї жінки прийшли сусіди. Не дуже знайомі, так віталися. І принесли салат та торт. Це чудово, коли сусіди такі добрі, пригощають! І просто чудово, коли тобі просто додому приносять різні смачні речі, так?

Але жінка оторопіла і не знала, що сказати. Ні, дякую, вона сказала, звичайно. Злегка заїкаючись. Тому що частування сусіди пояснили так: “нам не з’їсти, а ми завтра їдемо. Доїдайте, а то все одно зіпсується. А на смітник шкода виносити. Вчора гості були, ось, залишилося!”

Звичайно, можна було з пакета салат викласти на тарілку, славно повечеряти. І із залишками торта чай попити. Але жінка сіла і почала думати. Їй прикро було, неприємно, але вона знайшла сили подумати.

То була енергійна жінка. Раніше. Вона працювала на двох роботах, заробляла, а потім із однієї роботи довелося піти. На другій зрізали зарплату, залишили чверть ставки. Кредити платити було важко, борги збиралися. Але жінка нічого не робила. То в брата позичала, але не віддавала. Він входив у її становище і знову допомагав. То у батьків просила. Вони давали скільки могли.

Речі собі жінка перестала купувати. Доношувала старе. І братова дружина віддавала дуже хороші речі. Подруга теж дарувала свої модні кофточки, туфлі, – розмір один. Трохи поношені, але чудові. Продукти батьки давали, у них город. Зрідка жінка ходила з подругою у кафе, у кіно. Подруга платила, має гарну зарплату.

І жінка роботу не шукала. Зате багато часу, хоч і платять гроші. Досить зручне життя, чи не так? Цілими днями дивишся серіали.

І жінка зрозуміла, що від неї віє навіть не гордою чистою бідністю, а ось приживалкою, немов вона жебрачка. Вона втратила силу, втратила волю, самостійність. І люди це відчули. Наважилися запропонувати доїсти. Не почастували, саме недоїдки принесли, хоч і смачні. У пакетах не в тарілці. Немов до останнього міркували, чи не винести на смітник це недоїдене смачне…

Жінка взяла пакети та винесла до контейнерів. Там саме голодний пес блукав у пошуках їстівного. Він злив м’ясний салат, торт проковтнув. І на подяку став брудними лапами на пальто жінки, — подарунок братової дружини! – І лизнув її в обличчя.

І морок як рукою зняло! Жінка почала енергійно діяти. Знайшла чудову роботу. Вона була чудовим фахівцем. Щоправда, ненормований робочий день, відрядження, але платять гідно. А коли видається вихідний, їде до батьків на город, там усе облаштовує, покращує, розводить квіти та ягоди.

І там живе цей великий рудий собака з смітника. Хороший добрий пес, – жінка його взяла хату стареньких батьків сторожити. На вигляд собака страшна! Хоча за частування пес готовий на все! Наголодався, бідолаха, тож проблем із недоїденим немає. Він і своє їсть, і за іншими радісно доїдає.

І живе у будці, яка скоро стане йому мала.

А жінка живе добре. І з жахом згадує бідність, коли так зручно було все брати в інших. Доїдати та доношувати. І поринати все глибше, глибше, втрачаючи себе…

КІНЕЦЬ.