Одного вечора повернувшись додому, моя подруга Віра не сперечалася зі своїм чоловіком, як це було завжди.

А мовчки зібрала усі свої найнеобхідніші речі і пішла жити до іншого чоловіка, хоча таке рішення далося їй непросто.

А Юрко ще довго чув у свою сторону:

– Довів її, ось і пішла!

Та Юрко все одно не може ніяк зрозуміти, що ж він поганого зробив для своєї дружини, чим міг так розгнівати дружину?

Та, нічого. Взагалі нічого. А що може поганого зробити чоловік, який протягом 3-ох років після останнього звільнення з роботи лише й те робить, що лише майже постійно лежить на дивані, дивиться футбол і риболовлю та їсть те, що приготує дружина?

А, можливо, і є щось більше. Те, що примусило мою подругу піти від свого чоловіка, зруйнувати, можна сказати, свою сім’ю.

Кожного дня, коли Віра поверталася зі своєї роботи, то бачила одну й ту ж картину.

На дивані в залі, зручно вмостившись, лежить її чоловік, навколо нього безліч брудних тарілок, кришок і він видає одну й ту ж фразу:

– І що ж моя дружина приготує мені сьогодні на вечерю?!

Ці слова щоразу ставали Вірі гірким клубком, але вона мовчала і, спустивши голову, йшла, за завичкою, на кухню, на якій було все брудно, горипосуду, прибирати та готувати їсти собі та чоловікові.

Доки одного разу не зібрала речі й не пішла до колеги по роботі.

Всі їх знайомі говорили:

– Нерозумна Віра ця зовсім, такого хорошого чоловіка втратила. Він же такий приємний, ніколи й слова поганого нікому не скаже, що ж її не вистачало ще в цьому житті, що до іншого пішла? Такий спокійний чоловік, добрий, гарно вихований.

Чомусь люди за цієї картиною не бачили головного. Вона його всі ці роки кохала по-справжньому. А чи любив та цінував він її?

Віра пішла до іншого не просто так. Вона це робила від нещастя!

Але й це не просто так. Спочатку жінка шукала виходи з ситуації, щоб бути щасливою зі своїм чоловіком.

І тільки коли у неї не залишається зовсім ніяких варіантів, вона наважується на такий важливий крок, як покинути свого чоловіка, з яким немає щастя та спокою в житті.

А чоловіки чомусь і не помічають як їхня жінка раптом змінюється, починає спілкуватися з іншим чоловіком, та й взагалі за диваном нічого не помічають.

А потім скаржаться, яка їхня жінка підла та погана.

Так і сталося і з моєю подругою Вірою, вона довго мовчала, чекала, просила, а потім вже лише мовчала, чекала, коли ж чоловік почне змінюватися, дорожити нею.

Але нічого не мінялося, минали місяці, роки.

І незважаючи на осуд друзів та родичів, тепер жінка стала по-справжньому щаслива.

А як там зараз її колишній чоловік, то Вірі вже давно байдуже до нього.

Рідні й досі засуджують її, а я її розумію.

Вважаю, що вона правильно зробила все, коли вирішила змінити своє життя.

Невже вона не права?

КІНЕЦЬ.