Складалося враження, що Валентина Степанівна будь-що хоче вигнати невістку з дому. Якось коли свекруха сиділа у своєму кріслі та читала газету, вона вкотре зробила Юлі зауваження. Юля за звичкою опустила очі та хотіла змовчати, а потім подумала: “Вона що так все життя лізтиме до нас? А я мовчатиму?”

– От в Юлії й свекруха, – говорили всі в один голос.

Юлія та Денис одружилися по любові, хоча були вони з різних світів.

Денис ріс без тата, а мама мало не шкіри вилазила, щоб син мав все найкраще.

Вона починала з невеличкої будки на ринку, а закінчилося все мережею магазинів по місту. Доходи дозволили їм жити заможно.

Юлія боялася свекрухи, адже їй розповіли про нестерпний характер жінки.

Впевнена в собі свекруха не хотіла комусь терпіти, і дуже не любила, коли їй заперечували.

Тож жінка мало не з перших днів знайомства пхалася в життя молодих.

І цього варто було чекати. Бо жила Юлія у свекрухи та чоловіка. Як раніше, хазяйкою в домі була Валентина Степанівна.

– Могла б дітям придбати окреме житло, – перешіптувалась рідня за її спиною.

– Ох, допече вона Юлі, – говорили в один голос подруги.

– Може не потрібно було виходити за нього заміж? Ми люди небагаті. Хіба ж рівня таким, як вони? – говорила Юлі мама.

Щоразу, тільки свекруха кликала Юлю на розмову, вона чекала нових повчань чи докорів.

Складалося враження, що Валентина Степанівна будь-що хоче вигнати невістку з дому.

Якось коли свекруха сиділа у своєму кріслі та читала газету, вона вкотре зробила Юлі зауваження.

– Штори можна було б і без машинки випрати. Вона хіба зіпсує їх.

Юля за звичкою опустила очі та хотіла змовчати, а потім подумала – вона що так все життя лізтиме до нас? А я мовчатиму?

Раптом нізвідки в Юлі з’явилася сміливість. Вона обернулася до свекрухи та мовила:

– Не до вподоби – робіть самі. І взагалі – я не збираюся терпіти ваші докори.

Сама знаю, як та що маю робити.

Юля чекала від Валентини Степанівни будь-якої реакції, але щоб так… Свекруха посміхнулася, а після сказала:

Значить ти не дурна. Я ж думала, син у дім привів сіру мишу.

А воно он як! Знаєш, а я маю для тебе пропозицію. Я даю тобі посаду в моєму новому магазині, який відкривається на днях. Матимеш хорошу зарплату та премії. За декілька років зможете придбати власне житло. Молодець, пройшла мою перевірку.

– А якби я не пройшла її?

Валентина Степанівна глянула на дівчину та мовила:

– Ну тоді я б зробила все, лиш би ви не були разом.

А так вважай, що ти успішно пройшла перевірку й заодно отримала посаду в моєму магазині.

КІНЕЦЬ.