Наталя глянула на своє відображення у дзеркалі і вкотре виявила, що на неї дивиться втомлене, сумне обличчя. У свої 45 вона виглядала постарілою, обвітреною, виснаженою.

Мати завжди лая ла її, зви нувачуючи в обставинах, що склалися. Під очима залягли глибокі складки, що нагадують про те, що все життя пройшло у стре сах та жертвах.

Наталя була чудовою ученицею, а потім і старанною працівницею. Проте батьки постійно ігнорували її старання. В їхніх очах обов’язки Наталії виходили за межі школи, а потім і роботи.

Вона мала дбати про домашнє господарство та підтримувати свого молодшого брата Вітю, який вважався майбутнім родини.

Незабаром на її плечі лягли борги сім’ї, у тому числі невдалі спроби брата вступити на бюджетне місце у ВНЗ. Крім того, витрати на освіту власної дочки теж були важким тягарем.

Постійні жертви та підневільне життя неабияк підкосили її здоров’я. Безперервне виснаження Наталії призвело до різкої втрати ваги та діагнозу серйозного захво рювання.

Але навіть коли вона повідомила сім’ю про свій тяжкий стан здоров’я, вони не виявили співчуття, все ще віддаючи перевагу своєму комфорту та безпеці перед її благополуччям. Її брат Віктор, незважаючи на свої фінансові можливості, віддав перевагу щойно купленому автомобілю здоров’ю і життю сестри.

Порятунок Наталії прийшов зненацька в особі її доньки Оленьки, яка зуміла знайти кошти на ліkування, продавши своє майно та пожертвувавши навчанням.

Більше того, Оленька підтримала матір, остаточно розірвавши стосунки зі своїми родичами. Такий поворот подій підштовхнув Наталю до усвідомлення багато чого. Вона остаточно вирішила розставити пріоритети: розлучилася з чоловіком, розділила спільно нажите майно і вирішила жити з турботливою дочкою Оленькою.

Незважаючи на постійні закиди та критику з боку матері, Наталя вирішила жити для себе, без боргів та нескінченних жертв.

Вперше вона по-справжньому почала жити своїм життям, що супроводжується тільки дочкою, що її любить.

КІНЕЦЬ.