Яке б не було кохання між вами і вашим чоловіком, скільки б метеликів не пурхало в животі у вас обох, життя зовсім не казка, якщо на платіжній картці немає значних цифр. Побут та рутина вбивають усю романтику. А виною цьому економія та безгрошів’я.

Якби я твердо знала ці великі істини, слово честі, подумала б разів десять, перш ніж заводити першу дитину. Поява малюка на світ забирає колосальну кількість сил, здоров’я та нервів. Це не кажучи вже про гроші.

Та й на особисте життя вона впливає також. З величезним пузом особливо не пофліртуєш навіть із власним чоловіком. Та й настрою для цього немає. Але нічого, адже після пологів все прийде до норми, так?

З народженням первістка все, що пам’ятаю, було так дивно. Нова людина. Нехай він ще не вміє говорити чи читати. Та що там, він і власну голову не в змозі підняти. Але все ж таки це майбутня особистість. Твоя маленька дитина.

Тепер, немов за помахом чарівної палички, всі твої інстинкти починають працювати в режимі захисту цієї бубнячої рожевощокої грудочки. І так продовжуватиметься завжди. Зізнаюся, що відповідальність відчувається гігантська.

Усі сварки та образи на чоловіка йдуть на другий, ні, третій план. Відносини справді якось змінюються. Кути згладжуються. Але витрати зростають, часу і сил стає дуже мало.

А сама ти почуваєшся ніби не у своїй тарілці. Незвично і не дуже приємно, я скажу так. З самих перших місяців материнства слід відновлюватися. Серйозно. Важко це пояснити, але жінки мене обов’язково зрозуміють.

Коли Артурчику виповнилося півтора року, ми з чоловіком ледь-ледь вийшли на той рівень фінансів, коли можна вже не затягувати паски.

Я навчилася жити втрьох, з дитиною та чоловіком, в однокімнатній квартирі. Щоправда, зізнаюся, коли немає достатньо місця, це дуже позначається на нервовій системі.

Я чула, навіть тварини у зоопарку можуть від цього страждати. Тим паче люди. Добре, що хоч чоловік постійно на роботі та більшість сварок припадає лише на вихідні.

Саме в той період ми дізналися про те, що чекаємо на другу дитину. Ось так, сама не знаю, як вийшло, проте факт. Знову очікування малюка, живіт, гормони, нерви та інше по другому колу. Для того, щоб дізнатися стать, було занадто рано. Але я щиро сподівалася, що це буде хлопчик.

Що нам робити? Місця катастрофічно не вистачало. Я вже мовчу про гроші. Я згодна була економити на собі, навіть недоїдати. Але це нічого.

Старшого сина, наприклад, куди укладати спати, у ванну? Навіть якщо чоловік не приходитиме додому з роботи, ситуація ставала критичною. І ми обидва це розуміли. Тож треба було щось робити.

Мої батьки досі живуть у селі і навіть за бажання ніяк не змогли б допомогти нашій ситуації. Банк грошей у борг не давав. А багатих друзів у нас, на жаль, немає.

Самі розумієте, сім’я. Коли відмовляєшся від тусовок, усі близькі неодружені товариші випаровуються кудись. А ті, які мають дітей, самі рахують кожну копійку.

Хто залишався у сухому залишку? Свекор та свекруха. І ось це насправді дуже сумна правда. Тому що я зараз уже на шостому місяці, а вони все ще не можуть дати нам виразну відповідь.

Справа в тому, що батьки мого чоловіка живуть у непоганому районі нашого міста, у двокімнатній квартирі. Вони пенсіонери, і їм, у принципі, не важливо де жити, я так вважаю.

Ну посудіть самі: на роботу вони не ходять, сидять удома чи на лавці у дворі. Ще іноді ходять до банку за пенсією та до магазину. На цьому все. Яка різниця, чи будуть вони жити в різних кімнатах чи одній?

До того ж у нас і галявина поруч є, і озеро. Магазин у ста метрах від під’їзду та взагалі розвинена інфраструктура. Я навіть ремонт сама робитиму. Аби вони дали добро на те, щоб обмінятися квартирами.

Але ж ні. Ця вперта парочка все не хоче переїжджати. Вигадують обидва якісь відмовки. Типу того, що у них там друзі живуть і квіти під вікнами посаджені, уявляєте?

Тобто їхні онуки та єдиний син нехай туляться в однокімнатній бетонній коробці. А вони мають квіти? Я цього не розумію.

Так, і ще ми нещодавно дізналися, що народитися має дівчинка. А це означає, що дитячі речі сина можна викидати. І треба зараз же починати скуповувати сукні та комбінезончики, колготки та туфельки. А це задоволення не з дешевих.

Та й чоловік, мабуть, теж втомився. Іншого варіанту, ніж із батьками чоловіка, у нас просто немає.

Як вплинути на двох людей похилого віку? Як їх розсудити, враховуючи, що я дружина їхнього єдиного синочка, а значить, погана людина, ледащо і взагалі відьма. Може, хтось мав таку ситуацію в біографії? Я б із задоволенням почитала якихось корисних порад.

Зараз укладатиму сина спати, і хвилин двадцять для себе в мене точно буде. Заздалегідь дякую всім небайдужим. А кого, можливо, мої слова налякали, прошу, не бійтеся. Просто правильно розставляйте пріоритети. І все у вас вийде. Обов’язково!

Як я маму змусила поміняти роботу. Нам молоді не зрозуміти, як можна пропрацювати на підприємстві більше 10, 20, 30 років, мені так точно, за 14 років трудового стажу, я поміняла 6

З чоловіком розлучилися через мої часті поїздки, пов’язані з роботою. Він постійно дорікав мені, що я рідко буваю вдома, і мало приділяю йому уваги. До того ж він хотів дитину,

Приїхали ми до родичів на відпочинок. Вони давно на нас чекали, все запрошували, але їхати далеко в іншу область, тому не могли ніяк зібратися. Аж тут випала така нагода. Ми