Я любила проходитись нашим ринком – у відомому центрі продажу свіжих продуктів.

Якось я побачила, як розrнівана жінка зви нувачує літню продавчиню молока, яку я знала особисто, у завищенні цін на домашнє молоко. Я не могла просто стояти осторонь.

-Як Ви смієте брати стільки! – кричала вона, розмахуючи пляшкою.

– Ваше молоко нічим не відрізняється від інших, а ціни на нього дуже високі!

Літня продавчиня спробувала щось відповісти, але жінка її обірвала.

-Ви думаєте, я наївна? Ваше молоко розбавлене! Ви перепродаєте молоко сусідів за високою ціною?

Не зумівше це більше терпіти, я втрутилася.

-Цей продавець доїть свою власну корову та щодня доставляє на ринок свіже молоко. Вона нікого не дурить. Вона чесна і працьовита, і ви повинні вибачитись перед нею!

Приголомшена жінка відповіла: -А хто ви така, щоби втручатися?

-Я людина, яка вірить у справедливість.

Я б порадила вам знайти іншого продавця, оскільки це молоко призначене для добрих людей.

Потім я втішила продавчиню, сказавши їй, що не варто прислухатися до таких людей, які не заслуговують на її повагу.

Вона щиро подякувала мені, помітивши, що на світі дуже мало залишилося тих, хто діє з такою добротою. Коли натовп розвіявся, оз лоблена жінка зникла.

Однак цей епізод залишив незабутнє враження у всіх присутніх.

КІНЕЦЬ.