– Невдаха, – гукнула Ірина під час чергової сварки своєму чоловікові. – Он твій друг і колишній однокласник Павло вже головним інженером працює. А ти все життя так і проходиш монтажником.

– Так треба було заміж за Павла виходити, – не стримався Анатолій, тим більше що він за тобою бігав у випускному класі.

Розмова про Павла в сім’ї Мельників піднімалася не вперше, і вже не вперше Ірина наводила Павла як приклад своєму чоловікові. Особливо прикро для Анатолія у цих сварках звучало слово невдаха. Вже хто, а Ірина знала, що рідний дядько Павла обіймав керівну посаду в адміністрації міста. І саме з його подачі почалося стрімке сходження племінника кар’єрними сходами. А ща, після кожної такої сварки Ірина відправляла Павла на ніч до сусідньої кімнати.

Павло також був одружений, і спочатку вони дружили сім’ями. Але різниця в становищі та матеріальному стані зробили свою справу. Керівник такого рангу, як Павло, мав і відповідну компанію, куди простому роботязі шлях був закритий.

Анатолій, втративши цю дружбу, не дуже переживав. А ось його дружина просто не знаходила собі місця. Рівень життя сім’ї Павла виводив її з рівноваги.

«І що вона так переживає? – міркував Анатолій. – Житло у нас є. Маємо непогану дачу, є власна машина. Виростили двох синів. Ну, чого їй ще треба?

А ось Ірина, дивлячись на те, з яким розмахом живуть її колишні друзі, не знаходила собі місця. Може вона справді жалкувала про те, що колись надала перевагу Анатолію. Адже вона, на той час, серед своїх ровесниць вважалася однією з найкрасивіших дівчат, не лише у класі, а й у всій школі. Але доля, на думку Ірини, зіграла з нею поганий жарт, підсунувши їй Анатолія.

Хоча, заради справедливості, треба зауважити, що Анатолій у ті роки ні в чому не поступався Павлові. А у школі він виділявся тим, що був гітаристом шкільного ансамблю. І саме цей факт відіграв у долі Ірини головну роль при виборі претендентів на одруження.

Анатолій зробив пропозицію дівчині одразу після повернення із служби. А невдовзі після весілля він вступив до політехнічного університету на заочний факультет. Спочатку молода пара проживала у батьків Анатолія, а потім перебралися до заводського гуртожитку. На той час жили вони не багато, але дружно.

Після закінчення університету Анатолій отримав посаду на виробництві. На цій посаді його кар’єрне зростання припинилося. Можливо, до цього був причетний його шкільний друг Павло, але це були лише припущення Ірини. Анатолій до її підозр ставився спокійно.

Анатолій був працьовитою людиною. Він мав кілька конкретних пропозицій щодо збільшення виробництва. Ось тільки всі ці пропозиції, потрапивши у верхи, осідали там без руху. Все так і тривало, якби на підприємстві не почалася масштабна реконструкція.

Відразу після її початку на завод прибув новий директор. Незабаром, відвідавши відділ у якому працював Анатолій Михайлович, директор поговорив із ним. І тут же вийшов наказ, згідно з яким на місце головного інженера заводу було призначено Мельника Анатолія Михайловича, а на місце Анатолія було переведено колишнього однокласника – Павла.

Природно така заміна Павлу не сподобалася, і він відразу подав заяву на звільнення. І хоча його дядько на той час вже був на пенсії, але, певне, якісь зв’язки залишилися і в дядька, і в самого Павла. Незабаром Павло зайняв місце директора однієї з компаній з домоуправління.

Коли Анатолій повідомив про підвищення своїй дружині, то вона спочатку не повірила йому, а потім, прийшовши в себе, кинулася йому на шию і поцілувала. Незабаром Анатолій із дружиною переїхали до квартири, розташованої в елітному будинку. У цьому будинку проживав і Павло з дружиною. Про відновлення дружби, звичайно, не могло бути й мови.

Апетити ростуть під час їжі. І вже незабаром, увійшовши в роль дружини головного інженера, Ірина стала заявляти, що все, що вони мають, повинне бути на ранг вище, ніж у Павла та його дружини.

– Я проти такого змагання, – заявив Анатолій. – Поки ми маємо можливості, давай краще допоможемо нашим синам.

– Ми і дітям допоможемо, і про себе не забуватимемо, стояла на своєму Ірина.

Але оскільки запити дружини Анатолія виявилися вищими за його заробітну плату, то Ірина знову стала пред’являти до нього нові претензії.

– Он Павло з дружиною в Дубаї відпочивали, а я там жодного разу не була, – обурювалася Ірина.

І відразу оголосила чоловікові, щоб до неї в спальню він більше не заходив. Очевидно, Ірина вирішила, що таким чином вона стимулює свого чоловіка на поїздку до ОАЕ.

Коли реконструкцію заводу було закінчено, то директор запропонував Анатолію нову посаду в офісі головної компанії розташованої у столиці. І Анатолій, перебуваючи у сварці зі своєю дружиною, не замислюючись дав свою згоду. Про свій переїзд у Київ він не став повідомити свою дружину. І вона вважала, що Анатолій вирушив у відрядження.

По прибуттю на нове місце Анатолій відразу придбав квартиру. Коли Ірина дізналася, що чоловік по суті залишив її, то почала дзвонити йому.

– Ірино, вистачить мені дзвонити, – заявив Анатолій, – все своє майно, рухоме, і нерухоме я переписав на тебе. Чого тобі ще від мене треба?

– Але ж ти мій чоловік, у нас з тобою сім’я, – намагалася донести до чоловіка Ірина.

– Та яка, ми сім’я, – не витримавши сказав Анатолій, – у нас навіть спальні місця давно в різних кімнатах.

– Якщо ти про це, то вибач мені. Я готова для тебе бути ласкавою та ніжною. Можна я повернусь до тебе.

– Ні, – заявив Анатолій, – я подав заяву на розлучення.

– Значить, у тебе хтось є! – вигукнула Ірина.

Але Анатолій уже вимкнув телефон. Він був ситий цим сімейним життям. І йому на той час було не до нових знайомств.

КІНЕЦЬ.