На сьогоднішній день я вже доросла та вже давно самостійна жінка.

Зараз вже маю власну сім’ю і дітей.

Але дуже сумно, що мої рідні люди виявилися такими людьми, я вважала, що завжди можу покластися на них і вони мене підтримають, так, як це має бути.

Все своє дитинство я відчувала себе непотрібною дитиною.

Заміж мама вийшла тільки тому, що дізналася, що чекає мене.

Через три роки у неї з’явилася ще й моя сестра Олена.

Вона була довгоочікуваним дитям, мама її дуже любила, у неї було особливе і тепле ставлення до своєї меншої доньки.

До неї все сімейство ставилося з неймовірною теплотою.

Тоді, будучи ще зовсім малою дитиною, Олена проявляла наполегливий і егоїстичний характер, але це тільки розчулювало моїх батьків, вони чомусь вважали, що вона значить більше потребує.

Їй було дозволено все, перш за все все не заперечували батьки.

Хоче моя сестра Олена іграшку дорогу, будь ласка, вона ж молодша, говорили батьки, купуючи мені ляльку, на яку залишилися гроші.

Олена у батьків була завжди на першому плані.

З нею робили уроки, водили в секції, милувались її блакитними очима.

Мені, на відміну від моєї сестри, доводилося самій пробивати дорогу в життя.

Я сама шукала собі заняття. Записалася в безкоштовну секцію шахів, в школі була зразковою ученицею, розуміла, що на додаткові заняття мама мене записувати не буде, тому я маю бути уважною на уроках і вчитися без допомоги.

Згодом я вступила до університету, постійно підробляла. Але це сприймалася, як належне.

А от моя рідна сестра, Олена, усім на радість виросла справжньою красунею.

Батьки і всі родичі нею захоплювалися та пишалися. Завдяки батькам вона отримала золоту медаль в школі. Вступила до університету на платне відділення.

Всі ці роки вона гарно одягалася в модні речі, завжди обідала в кафе, в звичайну їдальню вона ходити не хотіла.

Коли мені виповнилося 20 років, я зрозуміла, що мені набридло бути другим сортом в нашій сім’ї.

Я зібрала свої речі, а їх у мене зовсім небагато було, і переїхала в інше місто.

Мене ніхто не вмовляв залишитися, не просив швидко повернутися, таке враження, що це був лише мій вибір і він нікого крім мене не цікавив.

Періодично я сама телефонувала своїм батькам.

Але вони були холодні до мене, постійно розповідали про успіхи Олеги, яка вона молодець в усьому, а моїм життям цікавилися дуже мало, я й тоді перестала телефонувати, а самі вони мені жодного разу так і не подзвонили.

Незабаром я вийшла заміж, зараз вже маю двоє дітей. Своїх синів я люблю однаково, ніколи не ділю їх між собою і не порівнюю ніколи своїх дітей.

Ми з чоловіком фінансово забезпечені люди, займаємося бізнесом, все склалося добре у нас.

Батьки мої постаріли за ці роки, адже час минув дуже швидко. Тато занедужав.

Я стала допомагати батькам фінансово. А Олена, в цей же час, проживала разом з ними.

Заміж так вона і не вийшла, на жаль.

Каже, що не змогла знайти гідного її красі чоловіка.

Коли я приїхала в черговий раз в село, то мама стала мене дорікати в тому, що я недостатньо їм допомагаю, що мало цікавлюся їх життям.

А я сказала, що Олена теж їхня дочка і вона повинна доглядати батьків нарівні зі мною. Ми тоді посперечалися з батьками серйозно.

Я ще в той вечір поїхала додому.

З сумом розповідала чоловікові про своє дитинство, адже весь цей час я не хотіла розповідати усіх подробиць йому, було ніяково, що мої батьки мене не любили.

Батьки все своє життя присвятили Олені, нехай вона їм зараз і допомагає.

Я і так занадто багато для них роблю. Гроші надсилаю щомісяця, вони в моєму дитинстві для мене такого не робили.

Я сама вже з 14 років працювала, бо хотіла мати копійку на себе, бо ніхто мені не давав, то собак вигулювала, то квартири прибирала.

Все найкраще у батьків для моєї рідної сестри було, а мені обноски від маминих подруг.

Не пам’ятаю жодної нової речі, що була куплена батьками особисто для мене, я постійно ходила в одязі після когось.

Більше приїжджати до них в село я не хочу. Надсилати гроші буду я для мами і тата, адже вони мої батьки, але бачити їх не хочу. Я жодного доброго слова від них за все своє життя не почула.

Чоловік каже, щоб я їм і грошей не давала, адже вони не люблять мене. Але я так не можу.

Невже це правильно буде по відношенню до батьків?

КІНЕЦЬ.