Мої мама та тато чимось нагадують мишей з приказки, які гірко плакали, але продовжували поїдати кактус. Тільки у нас колючу рослину замінила дача.

Батьки придбали її позаминулої весни. І з того часу вони мучаться і скаржаться, як їм погано відпочивається на цій недобудованій дачі. Адже я ще до покупки попереджала, що саме так усе й буде.

Ми ж тоді разом їздили на перегляд, і я бачила, що це не нормальний дачний будиночок, а руїна, яка потребує капітального ремонту.

Я запропонувала подивитися інші варіанти, в які можна заїхати одразу, без жодних доопрацювань. Але мене ніхто слухати не став. Батьків сильно підкупили близькість до річки, велика ділянка та досить скромна ціна за таке задоволення. Що ж, справа їхня, вирішила я і кинула спроби відмовити їх від покупки.

Зрештою, дачу вони брали для себе. Я до такого відпочинку байдужа, а на перегляд вирушила, щоб перевірити чистоту документів, як вони просили. Я непогано знаюся на подібних питаннях.

За документами з цією дачею все було гаразд, а те, що вона в жахливому стані – не мій головний біль. Батьки самі розберуться.

Спочатку вони справді намагалися привести будиночок у божеський вигляд. Тато найняв місцевих робітників, щоб вони змінили підлогу. Потім вони з мамою замінили старі розбиті вікна на нові та цілі.

Але вже через кілька місяців їхній ремонтний запал вичерпався, хоча будинок все ще вимагав ґрунтовного доопрацювання. У дощові дні сильно протікав дах, до того ж періодично тягнуло з щілин.

Я це помітила, коли привозила їм деякі речі з міста. Без довгих вагань запропонувала їм сплатити будматеріали та бригаду. Батьки тоді запевнили, що впораються без моєї допомоги, але далі за слова справа не зайшла.

Згодом вони почали дзвонити і розповідати про протяги, і вселенські потопи. Я, як і вперше, висловила готовність допомогти, але з моєї допомоги знову успішно відхрестилися.

З того часу цю ситуацію начебто поставили на повтор. Під час своїх рідкісних приїздів я не переставала вражатись тим нелюдським умовам, в яких вони живуть, вислуховувала їхні скарги, але зробити нічого не могла.

Перед початком цього сезону я твердо вирішила не звертати уваги на плач мами та тата з приводу їхньої дачі.

Проте недавно я зрозуміла, що далі так продовжуватися не може. Оскільки подорож з друзями зірвалася, я поїхала до батьків. Я ж мушу допомагати хоча б зрідка, до того ж ми збиралися смажити шашлики.

Звичайно, у них там не супер-люкс, але краще так, ніж нудитися від нудьги на самоті. Однак цей відпочинок обернувся дуже поганими наслідками.

Несподівано вдарили холоди. Вночі було менше десяти градусів, а з урахуванням величезних щілин на батьківській дачі це ще те випробування. Дві ковдри та обігрівачі особливо погоду не робили.

Після першої ж морозної ночі я порушила питання рубом: треба терміново закласти щілини. Але куди там.

Тато сказав, що в нього і так справ багато, і щілини почекають. Я твердо стояла на своєму. Холод у будинку – не дрібниця.

Я знову запропонувала найняти когось. Їхнє товариство саме межує з селом, напевно там є рукасті мужики, які хочуть підзаробити. Але батьки не дали мені сходити до села, пославшись на те, що це згубна справа.

Ідею поїхати з дачі також було відкинуто: у батьків же справи на ділянці, а якщо мені щось не подобається, то мене ніхто не тримає. Але я не хотіла їх кидати, тому залишилася.

Другої морозної ночі мій організм не витримав. Прокинулася я з температурою. А горло боліло так, що навіть пити воду вдавалося з величезними зусиллями. Батьки мали ті ж симптоми.

Тільки застуда і змусила їх поїхати. Адже цього можна було уникнути, якби не їхня впертість! У той момент я була зла і на себе, і на батьків, через що наговорила багато всього про цю дачу-клячу та їхнє потурання до неї.

Навіть запропонувала продати цю розвалюху, раз вони не хочуть доводити її до пуття. Вирощувати зелень та деякі овочі можна і на балконі. Помилуватися природою теж можна без дачі. Зате так вони абсолютно точно не підірвуть здоров’я.

Після моїх слів батьки перейшли на крик. На їхню думку, я ще надто юна, щоб навчати їхнього життя, і від свого дерев’яного скарбу вони не відмовляться ні за які пряники. А те, що ми всі застудилися – простий збіг. Може, вірус десь підхопили.

На мою думку, дуже дивний збіг! І віруси тут ні до чого. Щоб далі не розпалювати сварку, я вибачилася та пояснила свої гучні слова занепокоєнням за їхнє здоров’я.

Батьки також змінили гнів на милість та обіцяли нарешті закінчити ремонт на дачі. Ось тільки у них так нічого не зрушило з мертвої точки, судячи з чергових скарг на водоспади з даху.

Добре, що зараз не холодно, і хоч із щілин не дуже дме. А якщо знову стовпчик термометра опуститься вниз? Батьки ж не відмовляться від своєї трухлявої халупи, стирчатимуть там до останнього і при цьому плакатимуться, як їм погано.

Я вже впала у відчай, бо не уявляю, як вплинути на маму з татом. Раніше пускала все на самоплив, і в результаті ми догралися до хвороби. Звичайно, тоді все обійшлося, але хто знає, чим закінчиться наступна ночівля на дачі в холод?

Мабуть, доведеться приїхати і вирішити питання самотужки, незважаючи на їхні протести. Навряд чи батьки виженуть робітників. Головне, щоб у мене вистачило рішучості втілити в життя цей задум.

КІНЕЦЬ.