У мене є дві сестри – одна старша за мене на 4 роки, а Галя молодша на 2 роки. Колись нас було 5 сестер, але двох найстарших вже немає. Усі ми вже на пенсії. Сестри живуть недалеко одна від одної, а я в іншому місті за 300 км. Все було добре до недавнього часу, спілкувалися, старша по 2-3 рази на рік була у мене, я живу поряд з великим містом, у заміському селищі, великий будинок, хороша ділянка, свій бізнес.

Жила завжди не менше 2 тижнів на всьому готовому, дорогу оплачували, подарунків із собою давали. Молодша теж 1-2 рази на рік обов’язково бувала, приїжджала зі своїм співмешканцем, завжди їх зустрічали, застілля, шашлики і таке інше. На Новий рік неодноразово до мене приїжджали. Я буваю в них раз на 3-4 роки. Зазвичай це на річницю, як не стало батьків.

І ось 2 роки тому сестра, погостувавши 2 тижні, поїхала, потім вона поїхала на відпочинок. І ось у цей час приїхала молодша сестра зі своїм співмешканцем, вони їздили кудись у справах у наші краї та заїхали, коли їхали туди та обіцяли заїхати по дорозі назад. Заїхали через 2 дні, ми зателефонували, обговорили час, я приготувала обід, чекаю на них. Приїхали.

Він не заходить у будинок демонстративно, я одразу відчула якусь напругу, але кличу до будинку на обід. Сестра зайшла сама, поїла я, звичайно, запитала, в чому річ. Виявляється, образився, що його недостатньо привітно зустріли, на його погляд. Пошани мало, якщо коротко.

Ну тут я, звичайно, не промовчала, теж висловилася. І про старшу сестру сказала, як вона не дуже добре висловлювалася. Про це можна довго розповідати. Але раптом молодша мені сказала, що старша сестра написала на неї заповіт. Вона у нас самотня, чоловіка та дітей немає, якщо що, ми її дві спадкоємиці. Предмет спадкування – 2-кімнатна квартира. Виявляється, вона це зробила ще 2 роки тому, тобто вона це зробила, щоб я не була її спадкоємцем.

Я людина не бідна і все, що у нас є, самі з чоловіком заробили і мені, загалом, не потрібна її спадщина. Але як це було зроблено — це мене обурило. Протягом усього цього часу вона приїжджала до мене, по суті, з дулею в кишені. У молодшої є дочка 35 років, незаміжня, онуків немає.

У старшої сина не стало 15 років. Може, вони просто мені заздрять, що в мене все гаразд, і діти, і онуки, у яких теж усе гаразд? Але як можна заздрити мені, рідній сестрі? Але це лише мої припущення. Розлучилися ми з сестрою цього разу холодно, а старша просто перестала спілкуватися зі мною.

Раніше ми майже щодня спілкувалися по інету, а тут я пишу, вона мовчить. Та й я після цього перестала писати. А молодша намагалася зі мною продовжити розбирання, але я швидко це припинила. Я цього не люблю, я їм нічого поганого не робила, жодних претензій ніколи і ні в чому не висувала, і спілкуватися в такому тоні зі мною не дозволю нікому, зокрема й рідній сестрі.

Ось вже 2 роки, як я їх не бачила. Звичайно, сумую, не розумію такої їхньої поведінки. Мені дуже шкода, що вони на старості років, замість того, щоб ще сильніше згуртуватися, зродитися, раптом затіяли якусь незрозумілу метушню.

КІНЕЦЬ.