Раніше мені здавалося, що в моєму житті багато жахливих, нерозв’язних проблем — хвороби, нерозділене кохання, безгрошів’я, страх життя, проблеми на роботі. Але лише сьогодні я зрозуміла, що буває гірше. Життя підкинуло екзотичну проблему — нашу квартиру атакують блохи. Звідки вони взялися, у нас є дві версії.

Перша – у підвалі у нашому під’їзді труїли вже щурів та тарганів, після чого і ті, й інші робили спробу переселитися до квартир на першому поверсі, мешканці були шалено «щасливі». До нас дійшли залишки тарганів, але швидко кудись зникли. Можливо, блохи повторили той самий шлях.

Друга версія полягає в тому, що днями замінили батарею. До нас приходили двоє сантехніків, які спускалися до того ж підвалу, щоб перекрити воду на стояку. Можливо, вони принесли на собі звідти личинки бліх чи самих бліх. Хоч як би там було, а вирішувати проблему якось треба.

Блох реально ціла купа. У нас усі були покусані буквально за один день ноги, а другого дня бліх стало ще більше. Ми відчуваємо, що не впораємося самотужки. Що не допоможе натирання підлог гасом, оцтом та хлоркою, як радять в інтернеті.

Тим часом, незабаром на мене чекає візит до лікарні, адже я очікую дитину. Звичайно, принести дитину в будинок, повний бліх, не хочеться. Потрібно терміново щось робити. Ми вирішили звернутися до спеціальної служби, яка займається позбавленням від мишей, щурів, комах. Ця служба прибирає паразитів газом. Після обробки квартири необхідно заклеїти всі вентиляційні отвори, закрити вікна та втекти з квартири на 10-12 годин.

Ми всі згодні, думаємо на день-два зняти номер у готелі чи хостелі. Але проти цього наша бабуся. Їй 92 роки, вона років так 20 не виходить надвір після того, як колись впала і сильно вдарилася. Ось така фобія у неї розвинулася. З того часу ми всіх лікарів бабусі запрошуємо додому.

Бабуся наївно вважала, що блохи є у всьому будинку, але в її кімнаті їх точно немає. Звичайно, була дуже здивована, коли ми знайшли бліх у неї в ліжку. У жодний готель вона їхати тимчасово не хоче, каже: «Я вдома сиджу. Я нікуди не поїду”.

Звичайно, залишати її вдома на момент виводу бліх ми не можемо. Але й насильно ми її не вивеземо. Ми так уже хотіли нещодавно, коли їй було дуже погано, відвезти її до лікарні. Вона підняла такий крик, що нікуди не поїде, що ми мусили відступити.

Лікарі сказали, що не мають права забирати пацієнта без його згоди.  Але що робити тепер? Мені здається, що бабуся не тільки боїться виходити з дому, а ще й підозрює нас усіх у тому, що ми хочемо її так хитро виманити з дому, щоб потім завезти кудись і кинути.

Це дуже прикро, тому що ми її любимо, і вона не має підстав так вважати. Просто вона надивилася різних реаліті ток-шоу про те, як старих людей виганяють на вулицю, щоб отримати квартиру. Я розумію, що таке буває іноді. Але не в нашому випадку. І це складно — дивитися в бабусині злякані й недовірливі очі й розуміти, що вона явно в чомусь такому тебе підозрює.

І що робити? Віддати свого малюка на поживу бліхам лише тому, що бабуся відмовляється їхати? Чи залишити бабусю у квартирі дихати цим? Якщо їй навіть купити протигаз, вона не дасть його на себе одягнути. Смішно? Ні, зовсім не смішно.

КІНЕЦЬ.