Мені майже 30 років, брат на рік старший. Вирішила написати сюди про те, як мої батьки платять за свої вчинки, чи спосіб життя.

Мій батько пив, скільки я пам’ятаю. Скандали та сварки в сім’ї просто не припинялися. Я не розумію своєї матері, чому вона це терпіла.

Зрозуміло, що час був такий, не було грошей, але були живі її батьки, вони б допомогли. Під час сварок я завжди стояла між батьками, захищала матір, коли мій брат ховався під столом.

Минуло багато років і як усе склалося. Я вийшла заміж, у мене двоє дітей є, живемо в місті все в принципі добре.

Брат живе з батьками, працює у лісгоспі, п’є. У батька виявили хворобу, і, як виявляється, він хоче жити, і тільки після того, як з’явилася хвороба, він перестав пити.

Зараз він дивиться на свого сина та просто ненавидить його! Ненавидить тому, що він став такий самий, як батько. І що далі, то гірше стає.

Мати ж мучилася в молодості з батьком, мучиться і зараз із братом. І розривається між ними двома. Чому я сюди написала? Тому що сьогодні була чергова сварка, якої можна було уникнути, і всі були залучені, мої діти на все це дивляться, слухають, мій чоловік, він не раз казав, що ми більше не приїжджатимемо.

Час минає, відвідувати треба, допомагати щось треба. Та й потім ці хвороби. До чого я веду: батьки, насамперед батьки показують дітям модель способу життя.

Діти дивляться і насичують насамперед із батьків усвідомлено і несвідомо те, як треба жити.

КІНЕЦЬ.