Знайомий мого чоловіка був одружений давно, мав дітей, а потім зустрів молоду жінку – Наталю. У неї вдома так тихо, чистенько, пахне гарно і Дмитро вирішив змінити своє життя. Тепер він має три роботи, а родина відвернулася від нього
Життю нашого знайомого Дмитра зараз ніхто не позаздрить і це щира правда.
Йому своїй рідні навіть важко сказати, хто саме винен у цьому.
А вся справа в тому, що він один годує 6 людей, відмовляючи собі у всьому, навіть найнеобхіднішому, хоча не можна сказати, що він сам не винен у цьому.
Почалося все дуже просто, як буває у багатьох сім’ях в наш час, на жаль.
Ще в юності, ледь закінчивши інститут, Дмитро відразу одружився.
У шлюбі у низ з’явилася дитина.
А вже через три роки у них вже є і друге дитятко.
З грошима справи пішли зовсім непросто, і тоді вже сам Дмитро взяв собі підробіток.
Дружина продовжує сидіти в декреті десятий рік, виправдовуючись кружками, на які постійно водить дітей, загалом, займається лише домашніми справами.
Дмитро в цей час починає нудьгувати від сірої буденності та домашнього побуту і стає поглядати по сторонах. Здається, що інша краща, що дружина вже не така молода та цікава, як раніше було.
Так в житті Дмитра з’являється Наталка.
Наталка спочатку нічого не просить, каже, що їй від нього нічого не потрібно, тільки хоче бути разом, мовляв, лише він її доля, яку вона шукала давно.
Від неї гарно пахне, у неї вдома немає дітей, які постійно щось просять, вимагають турботи та уваги до себе і скрізь у неї чисті простирадла, на кухні сяє все. Загалом, мило та люби глянути на все це.
Дмитрові починає здаватися, що все життя він прожив якось неправильно, вдома стає нудно і постійно докучає неприємний запах.
Та й захоплена серіалами дружина, яка давно перестала дивитися за собою, як раніше, виглядає зовсім сумно на фоні нового захоплення Дмитра.
На цьому етапі свого життя наш знайомий просто вирішує розлучитися зі своєю дружиною, але ще перебуває в душевних метаннях.
Після розлучення настає недовга сімейна ідилія, яку затьмарюють лише чималі аліменти, які чоловік справно платить першій дружині щомісяця, адже діти залишилися з нею.
Однак сил у нього ще достатньо, а спокій і тиша в будинку з новою жінкою не можуть не радувати.
Зовсім несподівано навіть для себе Дмитро розуміє, що нарешті знайшов своє щастя.
А Наталя ж, щоб закріпити успіх і чоловік не повернувся до дітей, несподівано повідомляє, що чекає сама дитину і у них теж буде поповнення в сім’ї.
Тепер у Дмитра не лише солідні аліменти, але ще одна дитина з’явилася. Яку теж тепер має утримувати він, та й Наталка вже не працює тепер на його плечах, адже пішла в декрет, сидить вдома.
Тепер вже Дмитро бере третій підробіток, бо грошей ні на що не вистачає йому.
Через 2 роки у Дмитра було вже не троє, а четверо дітей.
Скрізь брудно, шумно, погано пахне. Скрізь претензії, всі ним не задоволені, усім всього не вистачає.
На тлі нової дружини з маленькими дітьми, колишня дружина з вже трохи дорослими дітьми здається все більш хорошою та доброю – у неї хоча б тихіше і вона вже давно спокійніша, у неї немає до нього вимог і прохань, особливо.
Інші жінки Дмитром зовсім не цікавляться – він вічно стомлений, одружений і нагороджений солідними аліментами, що з’їдають більшу частину його зарплати.
І, головне, що в його житті навряд чи щось зміниться в найближчі два-три десятиліття. Туга, та й годі, тут точно ніхто не позаздрить.
У вільний час, який у чоловіка буває вкрай рідко, Дмитро відпрошується у дружини половити рибу.
Він дуже заздрить своїм неодруженим друзям – їм не треба нікого годувати і не треба ходити на роботу.
Дмитро вважає, що винні у всьому в його житті жінки: їм завжди всього мало, вони постійно не задоволені.
А от перша дружина Дмитра вважає, що він сам винен, що у нього так життя склалося, адже нема чого жити на дві сім’ї, якщо ледь себе одного прогодувати можеш.
Батьки чоловікові нічим допомогти не можуть, адже самі живуть в селі в маленькій хатині, на одну лише пенсію.
А родичі й самі дивуються, як у чоловіка життя закрутилося.
Одні люди шкодують його, інші навпаки, кажуть, що сам шукав такого щастя, сам хотів молодшу, потрібно було жити в сім’ї.
Але, разом з тим, у нього непогані стосунки зі своїми сім’ями.
З Дмитром ми давно не спілкуємося. Я вважаю, що винен він сам. Хіба не так?
КІНЕЦЬ.