– Мамо, – Ірина зателефонувала своїй матері з палати, куди за рекомендацією спеціалістів вона лягла на збереження. – Ти мені можеш завтра принести з дому теплий халат. У нашій палаті досить прохолодно.

– А може тоді сьогодні? – заметушилась Тетяна Олександрівна. – Навіщо до завтра чекати?

– Сьогодні вже не встигнеш, відвідування закінчується о 19 годині.

– А завтра ж у нас субота. Можу подзвонити твоєму чоловікові. Адже в нього завтра вихідний. Нехай тобі зранку й віднесе халат.

– Ні, мамо, сама принеси. Олексій сьогодні на корпоративному вечорі. Переживаю, що завтра зранку йому буде важко. Ключі у тебе є. Халат у ванній кімнаті висить.

В суботу вранці Тетяна Олександрівна вже стояла на сходовому майданчику біля квартири своєї доньки. Вона обережно відчинила вхідні двері ключем і опинилась у коридорі. Літня жінка була впевнена, що Олексій – чоловік її дочки міцно спить після вчорашнього вечора.

Але в коридорі світилося світло, а відчинивши двері у ванну кімнату, вона застала там молоду жінку, яка, після душу, тримала в своїх руках халат з метою одягатися в нього. То був саме той халат, який Тетяна Олександрівна збиралася передати своїй дочці.

– Стояти! – віддала команду незнайомці Тетяна Олександрівна.

– Ви хто? – здивовано запитала жінка.

– Це я вас повинна запитати, хто ви! –  заявила Тетяна Олександрівна, і вихопила з її рук халат.

– Олексію! – вигукнула незнайомка, і поспішила до спальної кімнати.

А за мить звідти вийшов Олексій. Побачивши свою тещу, Олексій застиг на місці.

– Так от значить, чим ти тут займаєшся, – накинулася на нього Тетяна Олександрівна. – Тоді, коли твоя дружина на збереженні лежить.

Олексій мовчав, не знаходячи слів на своє виправдання.

– За п’ять хвилин, щоб цієї тут не було, – вигукнула Тетяна Олександрівна.

Не минуло й п’яти хвилин, як молода жінка вилетіла з помешкання. І тільки після цього Олексій кинувся з поясненнями до своєї тещі.

– Тетяно Олександрівно, – просив він. – Ви тільки Ірині нічого не кажіть. Це було вперше і востаннє, я вам присягаюся.

Для з’ясування стосунків не залишалося часу. Адже потрібно було йти до Ірини.

Тетяна Олександрівна передала разом із халатом і сніданок, який вона приготувала з ранку.

– Мамо, дякую! Як там моя Олеся? – запитала Ірина у мами.

– Твоя донька, як і домовлялися, поки побуде в мене.

– А як там мій чоловік? Напевно, важко після вчорашнього.

– Так, я не стала його будити, – довелося обманути Тетяні Олександрівні.

За два тижні Ірину виписали. Цього дня Тетяна Олександрівна відвезла свою онуку до рідної матері та затрималася там до вечора. Коли Олексій повернувся з роботи, то Тетяна Олександрівна одразу почала збиратися додому.

– Давайте я вас відвезу, – запропонував Олексій своїй тещі.

Вже перебуваючи в машині Олексій звернувся до Тетяни Олександрівни.

– Дякую вам величезне, що нічого не розповіли Ірині. А моя обіцянка залишається в силі.

Тетяна Олександрівна промовчала. Вона не хотіла, щоб її дочка пережила зраду.

У призначений термін Ірина народила доньку. У сім’ї не було жодних розладів. І Тетяна Олександрівна анітрохи не жалкувала, що їй довелося приховати правду від своєї дочки.

Минув рік.

Якось, вирушивши відвідати свою доньку, Тетяна Олександрівна побачила, як біля одного з будинків припарковується машина. Вона затримала крок. Такий самий автомобіль був у її зятя. Невдовзі з машини вийшли двоє: Олексій та молода жінка. Але то була вже не та жінка, яку колись вона застала у квартирі своєї доньки.

За хвилину вони зайшли до під’їзду. Бігти за ними і влаштовувати прилюдно сварку, Тетяна Олександрівна не наважилася.

Вона просто повернулася і пішла додому. Того вечора вона не могла з’явитися на очі своєї доньки і, при цьому, поводитися, як ні в чому не бувало. А попереду літню жінку чекала безсонна ніч. Адже цієї ночі їй треба було ухвалити рішення, а чи варто знати дочці всю правду про свого чоловіка.

КІНЕЦЬ.