Мене розбудив дзвінок від сестри, про який я розповіла чоловікові. Вона мала плани в столиці, і вона хотіла взяти з собою дітей.

Наша двокімнатна квартира насилу вміщала їх. Мій чоловік не був у захваті від цієї новини. Йому ніколи не подобалися візити моїх родичів.

Ми купили нашу квартиру три роки тому на околиці столиці, півтора роки збирали гроші, щоб виплатити половину іпотеки. Незважаючи на невеликий розмір, вона була символом незалежності: нам більше не потрібно було винаймати житло. Обставити квартиру було непросто.

Ми віддали перевагу великому ліжку та невеликому дивану в кухні для потенційних гостей. Тому ми й не підозрювали, що збираємось прийняти в себе мою сестру, її чоловіка, двох дітей та домашнього кота.

Вони відхилили мою пропозицію зупинитися в сусідньому готелі, пославшись на відсутність коштів та перевагу сімейної компанії. Виникла проблема зі спальними місцями: усі троє дітей ділили наше ліжко.

До цього хаосу додалося те, що моя сестра повідомила про свій намір купити у столиці курчат для розведення.

Ця новина розлютила мого чоловіка: ми й так були перевантажені трьома зайвими людьми, кішкою та собакою, а тепер до них додалися ще й кури. Наша маленька квартира перетворилася на справжній зоопарк.

Курчатам був потрібний простір, тому нам довелося випустити їх із коробок. Після кількох днів такого стовпотворення сім’я моєї сестри зібрала речі і зібралася їхати.

Ми з чоловіком могли лише видихнути з полегшенням: ми не змогли б витримати більше днів у цьому хаосі.

КІНЕЦЬ.