Розмова Рити з мамою вийшла важкою. Але порадитися Риті крім мами було ні з ким. Вона вирішила повідомити цю новину матері прямо в лоб.

– Мамо, ми з Андрієм розлучаємося, – так приголомшила вона свою матір.

Раїса Петрівна, тільки охнула і присіла на стілець поруч з дочкою.

– Як же так, а ваші діти? – промовила вона.

У Ріти з Андрієм було двоє дітей, Василь і Іван.

– Василько і Іванко, – так називав своїх дітей Андрій, яких він дуже любив.

Рита вважала, що їх сімейний корабель надійно захищений. Вона навіть в найстрашнішому сні не могла собі уявити, що чоловік може кинути її з дітьми.

– Я не знаю, що буде, але дітей я йому не віддам. У нього молода коханка, з якою, як я знаю, вони зустрічаються не перший рік, – відповіла матері Рита.

Раїса Петрівна насилу піднялася зі стільця і ​​пішла за таблетками. Вона згадала свою молодість. Згадала історію знайомства зі своїм Павлом. Тоді, приїхавши з невеликого містечка на навчання до столиці, до неї став залицятися Павло. Павло Миколайович, так зверталися до нього всі студенти. Викладав він в інституті історію архітектури. В молодості перед ним мало хто міг встояти. Був він гарний до нестями, але мав один недолік. Він був одружений і мав дворічного сина.

А починалося все з «несподіваних» зустрічей поза стінами інституту. Раю спочатку мучили сумніви, що якось це все не дуже добре. Потім вона перестала звертати увагу на ці думки. Та й подруги, дізнавшись про її роман з викладачем, підтримали її. «Дякую» їм велике.

– Рая, ви з Павлом виглядаєте взагалі відмінно. Гарна пара. Ну і що, що одружений. Дружина не стінка, можна відсунути, – ось такі поради часто чула вона від подруг.

– У нього дружина, просто баба Яга, в порівнянні з тобою. Та до того ж старша за нього, – ось так одного разу заявила її сусідка по кімнаті в гуртожитку, Галя.

Поступово Раїса заспокоїлася завдяки цим порадам.

– Людина живе тільки один раз і має право на щастя. Потрібно тільки не упустити цей шанс, – ось на такій думці ловила вона себе.

Зустрічалася вона з Павлом на квартирі, яку він зняв для неї через два місяці їх знайомства. Поступово почуття закоханості у Раї притупилося. Та й Павло все рідше став говорити про розлучення. Від нього, все частіше, чулися пояснення для Раїси, типу:

– Потрібно закінчити деякі справи. Дружина трохи заслабла, їй зараз важко з дитиною.

І ось одного разу Павло прийшов на зустріч сильно наляканим і в той же час дуже злим.

– Дружина дізналася про нас з тобою. Ми дуже сильно посварилися. Теща теж вже в курсі всього і вимагає у дочки розлучення зі мною.

– А звідки вони могли дізнатися? – розгублено запитала Рая.

– Так мабуть від твоїх подружок, – злобно відповів Павло.

Раїса розридалася, зрозумівши, що про любов Павла до неї говорити вже не варто. Вона відчула почуття ганьби. І ось від цього почуття вона і заявила Павлові:

– Ти повинен прийняти рішення, адже ти чоловік.

Від цих слів Раїси, Павло розправив плечі і почав ходити по кімнаті з кутка в куток.

– Добре. Я покажу їм хто в домі господар, – заявив він Раїсі, як завжди, забувши про свого маленького сина.

Після цього «хазяйського подвигу», Павло розлучився зі своєю дружиною і одружився на Раїсі. На весіллі Раїсі спало на думку:

– Навіщо все це?

Після того як вона отримала все те, чого їй так хотілося, виникло якесь незрозуміле почуття, чи то втоми, чи то непотрібності цього весілля, то чи безглуздості від всього, що відбувається.

Після весілля потекли будні, які після зустрічей уривками з Павлом, виявилися дуже тьмяними. Павло вже не здавався таким красенем чоловіком. У сімейному житті він виявився просто занудною людиною. На його думку вона готувала не так смачно, як його перша дружина. І посуда, у першої дружини, немита в раковині ніколи не стояла. І підлогу в будинку мила частіше.

Через дев’ять місяців Рая народила дівчинку. Назвали її Ритою, яка зараз і приголомшила свою матір неприємною новиною.

– Мама, ви з татом, будь-ласка, поговоріть з Андрієм. Нехай подумає про своїх дітей, – попросила дочка свою матір.

Раїса Петрівна, мовчки кусала губи, по її щоках текли сльози. Вона згадала першу дружину Павла.

– Ось і прийшла розплата, – думала вона, – Отримала дочка “спадок”.

– Мені нема чого йому сказати, – відповіла мама, – Я попрошу тата, щоб він поговорив з Андрієм по-чоловічому. Тут я думаю, його досвід стане в нагоді.

Після відвертої розмови тестя з зятем, Андрій повернувся в сім’ю.

– Не хочу, щоб мої діти отримали від мене такий «спадок», – сказав він Риті, – Вибач мене, біс поплутав.

– Андрію, давай разом допоможемо нашим дітям стати щасливими, – відповіла дружина, обіймаючи чоловіка.