На сьогоднішній день, чомусь, багато жінок вважають, що самотність – це погано.

А сімейне життя, велика дружна родина, численні турботи і різного роду клопоти – це і є справжнє щастя.

Я категорично не згодна була з цим.

Що стосується саме мене, то я все своє життя прожила в своє задоволення.

Ніхто від мене нічого не вимагав, у мене не було обов’язку перед кимось і я свої інтереси ніколи не ставила на задній план.

У мене не було ніяких зобов’язань ні перед ким.

Після навчання в інституті я почала працювати в одній великій спеціалізованій організації, що займається міжнародним туризмом.

Трохи підробляла і в модній індустрії, у мене було багато мрій і бажань і я все робила, щоб до цього йти.

Заробляла я на той час дуже навіть добре, не зважаючи на свій молодий вік.

Час летів стрімко і швидко, рік за роком минали з блискавичною швидкістю. Я була задоволена життям, гарно заробляла, бачила світ і яскраве життя.

Працюючи моделлю, у мене була можливість заробити дуже гарні гроші.

Напевно варто було б сказати, що я мала багато друзів та подруг, таких же безтурботних і успішних, як сама, адже це було коло моїх знайомств і спілкування.

Крім того, я подорожувала по всьому світу зі своїм собакою і вважала себе найщасливішою жінкою, якій можна заздрити лише.

Мені просто хотілося побачити, як можна більше країн, міст, тим більше робота мені це дозволяла.

Чоловіки теж були присутні в моєму житті.

Але я втомлювалася від цих відносин, втрачала інтерес до шанувальників, і ми прощалися.

Тривалі стосунки чомусь у мене не складалися зовсім, так як вони вважали мене несерйозною і не готовою до сімейних клопотів.

А щодо дітей я і не думала.

Я була твердо переконана в тому, що дитина буде відбирати майже весь мій вільний час.

Я з успішною і красивою жінки перетворюся в одну з тих мам, які день і ніч не сплять, а сидять над своєю дитиною, зовсім забувши про себе.

Можливо, я просто боялася якоїсь відповідальності.

Час минав дуже стрімко.

Не зогляділась я, як вийшла на пенсію.

І відчула безпросвітну самотність.

Виявилося, що в цьому нічого хорошого і немає, як я думала все своє життя, навіть гроші не роблять мене шасливою тепер.

Заміж я так і не вийшла, дітьми не обзавелася, так і залишилася самотньою на старості років.

До подруг приїжджають діти та маленькі внуки, щебечуть, сміються, а у мене немає нікого.

Тільки на старості років я зрозуміла, що жила якось зовсім неправильно.

Зараз найбільше на світі шкодую, що не подумала про народження хоча б однієї власної дитини, це б зовсім змінило б моє життя на краще.

Спочатку – не було бажання, потім – часу, а потім вже пізно народжувати, вік не той вже давно.

Як же це, напевно, прекрасно, коли поруч є рідна людина.

Вона любить тебе, піклується, та й ти в свою чергу проявляєш увагу до неї і даруєш свою любов.

Я ж навіть не відчула це щастя. Жіноче щастя – бути матір’ю.

Дивлюся на свою сестру. У неї двоє дітей, троє онуків. Але багато років ми з нею не спілкуємося, тому що вона не згодна була з моїми життєвими принципами, а я якось сторонилася її, бо вона не така гарна, не така сучасна, як усі мої друзі та знайомі, одягається по-простому і спілкується так.

Я була дуже гордою, щоб слухати її, а потім взагалі сказала, щоб вона не лізла в моє життя, її повчання мені не потрібні.

І в той же час, я була досить красивою і доглянутою, стрункої і незалежною.

І завжди думала, що буду ловити на собі захоплені погляди незалежно від віку, щоб там не було.

Зараз я хочу змінити своє життя: помиритися з рідними, приділити час своїм племінникам, дітям моєї сестри, запросити їх до себе в гості.

У мене є заощадження, допоможу їм трохи стати на ноги.

Хочу ознайомитися з таким же самотнім чоловіком і побудувати сім’ю.

Може у мене ще і вийде? Тільки чи не пізно? Дуже сподіваюся, що ще зможу змінити своє життя.

Думаю, що діти сестри мали б доглянути мене на старості років. Але як про це їм сказати?

КІНЕЦЬ.