Коли у моєї дружини почалися nерейми, я з тривогою чекав на її дзвінок. Коли вона нарешті подзвонила, то радісно повідомила: -Степан, у нас народився здоровий хлопчик!

Ти тепер тато! Приголомшений, я відповів: -Але УЗД показало, що в нас буде дівчинка.

І я дуже хотів доньку! Я завжди уявляв собі дочку, що йде зі мною за ручку на дитячий майданчик, її довге чорне волосся, як у мами. Після того, як моя дружина багато років боролася з неможливістю заваrітніти, ця новина стала для нас благословенням.

Але тепер замість дочки, про яку я мріяв, у нас син ! Після дзвінка я пішов прогулятися до парку, де зіткнувся з колишнім однокласником Андрієм.

Він помітив мій сум і запитав, чому я засму чений. Я пояснив, що мріяв про дочку, але замість неї народився син. Андрій поділився своєю історією, розповівши, що колись хотів сина, та його дружина народила дочку. Він довго переживав із цього приводу.

І в результаті пожежа, що спалахнула через проводку, траrічно обір вала їхнє жи ття, залишивши його одного. Його розповідь змусила мене усвідомити масштаб моєї помилки.

Ми обмінялися номерами телефонів, пообіцявши підтримувати зв’язок, і я повернувся додому, сповнений докорів сумління. Наступного ранку я купив квіти і попрямував до лікарні.

-Наталю, пробач мені. Я люблю тебе і нашого сина більше за життя, – зізнався я. Коли я тримав на руках нашого малюка, то відчував невимовну радість. Через три роки у нас народився ще один син.

Тепер, через п’ятнадцять років, я благословенний двома чудовими синами і люблячою сім’єю. Зустріч з Андрієм допомогла мені усвідомити цінність сім’ї, і я щиро вдячний долі за своїх дітей.

КІНЕЦЬ.