Я живу у Львові разом зі своїм чоловіком і двома дітьми. Ми обоє працюємо в офісі і маємо комфортне життя в нашій двокімнатній квартирі. Ми любимо наше місто, його архітектуру, культуру і атмосферу. Ми часто ходимо на прогулянки по старому місту, відвідуємо музеї, театри і кафе. Ми також любили подорожувати по Україні і за кордоном.

Моя свекруха живе у селі Шкло на Львівщині. Це невелике село з близько шести тисячами жителів, розташоване за 42 кілометри від Львова. Вона прожила там усе своє життя разом зі своїм чоловіком, який був селянином і фермером. Вони мали трьох синів, один з яких – мій чоловік. Вони виховали їх у традиційному селянському дусі, навчивши їх працювати на землі, дбати про худобу і поважати старших.

Минулого року сталася трагедія. Мій свекор захворів на коронавірус і помер через кілька тижнів. Моя свекруха залишилася сама в своєму старенькому будинку. Вона була дуже сумна і самотня.

Ми з чоловіком вирішили приїхати до неї, щоб побачитися з нею і допомогти пройти цей складний етап.  Вона не хотіла говорити з нами про свого чоловіка, про своє здоров’я або про свої плани на майбутнє. Вона лише нарікала на все: на погоду, на сусідів, на ціни, на політику.

Ми розуміли, значить так треба.

Коли минуло трохи часу, то свекруха сказала, що вона не хоче жити у селі, що вона хоче переїхати до нас у Львів. Ми з чоловіком були не готові до такого повороту подій. Ми любили свою квартиру, де ми жили вже 10 років. Ми мали своїх друзів, роботу, школу для сина. Ми не могли уявити, як ми будемо жити разом з свекрухою у тому ж просторі.

Ми спробували пояснити їй, що це не так просто. Що нам треба знайти для неї окрему квартиру або будинок. Що нам треба продати її дім у селі. Що нам треба погодитися з усіма родичами. Але вона не хотіла слухати. Вона казала, що вона має право жити з нами, тому що Михайло її син, а я невістка. Вона казала, що вона не хоче бути самотньою, що вона хоче бачити свого онука кожен день.

Ми не знали, що робити. Ми бачили, що вона страждає й потребує нашої допомоги. Але ми також бачили, що вона стала егоїстичною й нав’язливою. Ми боялися, що якщо ми погодимося на її прохання, то ми зруйнуємо наше спокійне й гармонійне життя.

Я не знаю, як це закінчиться. Може ми знайдемо якийсь компроміс. Дуже боюсь, що ми будемо змушені обрати між свекрухою і нашим шлюбом…

Що би ви порадили робити у такому випадку?