Ця історія про діда Василя вже стала нашою сімейною легендою. На кожному святі розповідаємо її.

Дід Василь завжди був цікавим і життєрадісним. Мав в селі велику хату, господарство.

Та коли бабуся померла, йому стало важко і сумно. Мав він дочку Катрю й сина Валерія.

Обидвоє дорослі з власними сім’ями. Щоправда, Валерій з дружиною розлучився, характерами не зійшлися, як нам розповідали. Та зараз я розумію, що просто він жодної спідниці оминути не міг.

Так от, коли баба померла, син запропонував дідові продати хату й переїхати до нього.

Старий погодився. Приїхав, поселився, та увесь час мовчав. Тут Валерій не витримав і запитав:

– Батьку, що з тобою? Хтось образив чи за хатою сумуєш?

– Та де там. Сину, конверт в мене був з грошима за хату. От його з торби та витягли, мабуть, на вокзалі або ж у маршрутці. Немає в мене грошей, зовсім.

Син наче й заспокоїв батька.

Та зранку сказав, що старому краще з дочкою жити. Все ж вона жінка, вміє приготувати, допомагатиме йому.

Поїхав Василь до Катерини. В неї чоловік начальник, квартира велика. І наче любила вона батька. Та коли почула, що гроші в нього вкрали, почала кричати:

– От хіба можна було так гроші везти? Чим ти думав?

Неприємно стало дідові. Зібрався він і поїхав. Вирішив повернутися до рідного села. Не жити ж йому на вулиці.

Та на останок схотів провідати онуків з колишньою невісткою Оксаною. 

Жінка зустріла його з радістю, міцно обійняла. Діти прибігли. Сіли усі разом вечеряти. Тут Василь і зізнався, що гроші в нього вкрали та він тепер безхатько.

Оксана без роздумів запропонувала:

– Куди ви зібралися, залишайтеся у нас. Я хоча й орендую квартиру, та місця усім вистачить. І малеча щаслива буде. Після розлучення бракує дітям чоловічої уваги.

Дід погодився. Жили вони досить добре. Оксана смачно готувала й в усьому допомагала. А рідні діти Василя лишень зраділи, що не треба доглядати бідного старого.

Одного вечора дід покликав Оксану на кухню.

– Доню, дуже мені добре з вами. Та ви маєте мати власне житло. Ось гроші в конверті, звернись о рієлтора, нехай знайде гарну квартиру. Придбаєш – і будемо там усі жити.

Невістка вухам своїм не вірила. І це, до слова, була моя мама. За місяць ми всі переїхали. І жили разом дуже дружньо. Дід Василь став для нас опорою, мудрості повчав. Він і досі живий, вже наших дітей бавить. А історія ця усім на замітку. Знатимете, як дітей своїх перевірити. Чи не так?