Я живу одна у своїй трикімнатній квартирі. Мій чоловік пішов із жит тя пару років тому, тепер мені справді самотньо. Часом я як вовк — сиджу біля вікна і дивлюся на місяць, залишається тільки зави ти.

У мене є єдиний син, який уже 10 років як одружений. У мене є два прекрасні онуки, і невістка, з якою у мене немає жодних стосунків.

А це головна причина, чому я не спілкуюся із сином та онуками. Колись невістка обра зилася на мене. Тоді все зібралося грудкою, і вона посва рилася зі мною; я була не вин на.

Але її обра за не дає нам відновити колишнє спілкування з моєю сім’єю. Ні син, ні онуки, ні невістка майже не приходять до мене до хати.

А коли приходять, то на 10 хвилин. Я не раз просила привезти онуків, але у відповідь чула лише: «Мамо, ми не можемо». Діти ходять на різні секції, гуртки, тому часу на бабусю вони не мають.

А дітям потрібна бабуся, як вони цього не можуть збагнути? Якщо ж причина в тому, що моя невістка обра жена на мене, я готова виба читися. Я готова піти на що завгодно, аби син із онуками прийшли до мене. Я втомилася від самотності, більше не можу.

Як вони цього не можуть зрозуміти? У мене нікого немає, ніхто мені не прийде на допомогу, якщо зі мною щось трапиться. Невістка моя повинна мене зрозуміти: адже вона теж колись стане свекрухою.

Вона вже зараз повинна зрозуміти мене, щоб не повторювати мої nомилки, вона теж потім поաкодує, як і я.

Допоможіть мені. Я не знаю як виправити ситуацію. Я вже зрозуміла, що поми лялася в минулому, але ж я готова змінитись. Не розумію тільки, кому це вже потрібне?

Син сам не хоче зі мною спілкуватись. Поводиться, ніби я не його мати. Думаю, вся ця справа рук його дружини.

КІНЕЦЬ.