Коли Тарас і Надя побралися, батьки чоловіка подарували їм квартиру, яку вони обставили меблями та електроприладами, забезпечивши молодому подружжю комфортне житло.

Однак після шести років шлюбу вони так і не були благословенні дітьми. Не зважаючи на це, вони не втрачали надії, і врешті-решт на світ з’явився їхній довгоочікуваний син Михайлик, який приніс їм радість повної сім’ї.

З часом Надя помітила, що її чоловік стає все більш віддаленим. Хоча він добре ставився до Михайлика, часто повертався додому пізно і майже не розмовляв з дружиною.

Її підозрu підтвердила подруга, яка бачила, як Тарас тримався за руку з іншою дівчиною на вулиці. Надя викрила його у зраді, через що почалися часті сварки. Тарас заперечував свою провину, але Надя не хотіла його слухати.

Ситуація стала нестерпною для обох, і Надя вирішила подати на розлучення, бажаючи залишитися у квартирі з Михайликом. Однак у справу втрутилася її свекруха, Олена Григорівна, яка повідомила, що квартира належить їй.

Вона наголосила подружжю, що якщо вони розлучаться, то їм обом доведеться з’їхати, залишивши квартиру її молодшій дочці та її чоловіку.

Зрештою подружжя помирилося і залишилося у квартирі, але Надя більше не відчувала потреби вкладати в неї свої гроші, оскільки вона їм не належала.

Вона продовжувала виконувати свої домашні обов’язки, але відмовлялася витрачатися на ремонт чи меблі. Надя міркувала, що якби у неї була власна квартира, вона б інвестувала свої гроші туди.

У підсумку, незрозуміло, хто правий, а хто винен у цій ситуації. Однак суперечка подружжя була вирішена завдяки втручанню їхньої свекрухи, яка, зрештою, залишила за собою вирішальне слово щодо права власності на квартиру.

КІНЕЦЬ.