Мені 29 років, у мене є громадянський чоловік, живемо разом уже 4 роки. Пропозицію він робити не збирається, його і так все влаштовує.

А ось я боюся, що років через п’ять-шість він зустріне дівчину молодше, у нього будуть діти, а що робитиму я у свої 35 років?

Тому я вирішила звернутися до психолога. Коли я сказала фразу: «як змусити хлопця одружуватися?», — зрозуміла, що на мене дивляться, як на прибульця з космосу! І це фахівець, який має допомагати у всіх складних життєвих ситуаціях, нічого при цьому не дивуватися.

Мої подруги всі давно одружені (хто вдало, хто не дуже), я теж хочу мати сім’ю, дітей. Я готова на будь-який вчинок, щоб змусити кохану людину одружитися зі мною.

Я б не морочилася цим, якби не бачила, що він мене любить. Я, щиро сказати, ставлюся до свого громадянського чоловіка теж з симпатією і дбаю про нього, побут взяла повністю на себе.

Я не можу сказати, що не люблю його, просто я більш стримана людина, десь навіть егоїстична, тому таких палких проявів почуттів, як у нього, у мене немає.

Але я впевнена, що ми якраз ті самі половинки, які знайшли одне одного. Не бачу нічого принизливого звернутися з таким питанням до психолога. Всі дівчата використовують різні способи вийти заміж.

Моя двоюрідна сестра обдурила хлопця, сказала, що чекає дитину, навіть довідку із жіночої консультації принесла. Він одразу ж запропонував одружитися.

Живуть уже десять років, виховують двох дітей, чекають на третього. Про те, що його дружина обдурила, він навіть не здогадується. Тож чим я гірша?

КІНЕЦЬ.