З Юрієм ми разом навчалися в одній групі в університеті. Якось так сталося, що на першій парі сіли разом і так разом всюди і ходили. Та так дійшли і до шлюбу з одруженням.

Мій чоловік родом із Закарпаття. Там надзвичайна природа, дивний колорит і взагалі не зрозумілі традиції та мова. Але ми з ним добре ладнали і розуміли один одного.

Коли наші стосунки були вже на надто серйозному етапі – ми вирішили познайомитися з нашими батьками. А потім я отримала пропозицію руки та серця від кохання всього мого життя.

Батьки мого чоловіка одразу ж почали планувати весілля. Хоча те, що вони собі напридумували – важко назвати просто весіллям. У них, на Закарпатті, так заведено, що весілля мінімум на триста гостей. Триста! Це ж такий натовп збереться, що один одного не знайдеш.

Ми з чоловіком були категорично проти. А особливо я, після того як Юра мені озвучив середню вартість весілля у його краях. Реально, за ці гроші можна придбати величезну квартиру. Та й мої батьки не мали таких грошей, а тим більше, щоб викидати їх на вітер.

Останню крапку в питанні нашого весілля поставило весілля молодшої сестри Юрія. Ми такого наслухалися. Мене ж ніхто ніколи не бачив з його родини і говорили при мені все, що хотіли. То ж я і наслухала всяких пліток і того, як люди обпльовували його сестру.

Для себе я такого точно не хотіла.

Ми поговорили з батьками чоловіка і сказали, що весілля не буде. Ми скромно розпишемося і візьмемо шлюб у маленькій та затишній церкві. Вони дуже на нас образилися. Перестали з нами говорити і не відповідали на телефонні дзвінки. А як ми приїздили до них вгості – то чули, що ми непрохані гості і пора нам повертатися додому.

З Юрою ми думали, що серце їм розтопить поява нашої дитини. От тільки, як у нас народилася донечка і ми запросили їх на хрещення – вони не приїхали. Ображені.

А ми просто не розуміємо до чого цей гонор і образи.

В чому винне новонароджене дитя?

Невже цим людям зовсім не хотілося подивитися на свою частинку. До того ж Наша Емма – їхня перша онука.

Чоловік постійно відправляв своїй мамі фото та відео нашої донечки. Все сподівався, що з її крижаного серця зійде лід і вони приїдуть до нас. Та й сестра Юри з ними говорила, що не варто робити ворожнечу з рідними дітьми. Та все ніяк. Бач-те, ми їх опозорили на все Закарпаття і вони викреслили нас з свого життя.

Юра дуже сумує з цього приводу. І Взагалі він засмучений. Ми вирішили, що на півроку Емми поїдемо до них вгості. Потрібно показати дитині її дідуся і бабусю. От тільки я хвилююся чи нас не виставлять вкотре за двері. Хоча тоді ми переночуємо або в готелі або в сестри чоловіка.

Юра вже навіть згідний зробити велике перше день народження нашої донечки, лиш би налагодити контакт з своїми батьками. Я звичайно проти масових зборищ, але мовчу. Мовчу, бо бачу як йому погано.

КІНЕЦЬ.