Я, правду кажучи, не можу зрозуміти, чому мій чоловік став таким жадібним для мене.

Коли я виходила заміж за Івана, він був щедрою і доброю людиною.

Ще до нашого шлюбу я сама працювала на добре оплачуваній роботі та практично ні в чому собі не відмовляла ніколи.

Я могла і на відпочинок поїхати на досить таки недешевий курорт чи санаторій і відкласти якісь заощадження на своє гарне майбутнє.

Мій майбутній чоловік теж досить таки добре заробляв, тому, коли після весілля він запропонував мені залишити свою роботу, а більше уваги приділяти сім’ї і домівці.

Звісно, що я була абсолютно не проти, тим паче, що вже на той час у мене були досить таки непогані заощадження.

І я вирішила, що заробітку мого чоловіка вистачить на нас двох, а я як раз займуся облаштуванням нашого будинку і побуту в ньому.

Спочатку Іванові не сподобався диванчик, який я купила у нашу вітальню, потім він забракував нові штори в кухні, хоча вони дуже пасували до меблів та плитки.

Зовсім я зрозуміла, звідки ноги ростуть і що справа зовсім не в тому, що моєму чоловікові не подобається мій смак. Він просто жадібний дуже, чого раніше я зовсім не помічала, або не хотіла помічати цього.

Спершу він запитував, скільки мені потрібно грошей та видавав мені цю суму копійка в копійку, а потім почав просити, щоб я завжди приносила додому чеки.

Тепер покупка продуктів у нас проходить по чітко запланованому сценарію: спочатку я надаю чоловікові список того, що потрібно купити, потім він видає приблизну суму грошей, яка може знадобитися, а потім перевіряє всі чеки, які я приношу додому і забирає у мене всю здачу до копійки, каже, що лише так можна заощадити.

Комусь це може здатися звичайною справою, і люди можуть не зрозуміти мене, але це дуже ускладнює подружнє життя, бо я навіть не очікувала такого.

Мені зараз, в прямому значенні цього слова, потрібно звітувати навіть про засоби гігієни, які я купую для дому.

Одного дня, я при бесіді зі своєю рідною мамою, розповіла їй, як мені живеться з чоловіком.

А вона, відразу після того, подзвонила моєму чоловікові і почала його повчати, можна сказати, шкодувати дуже мене.

У той день ми серйозно посперечалися з Іваном, адже звісно розмова з тещою така йому зовсім не сподобалася.

Після того у нас постійні суперечки вдома.

Як тільки питання стосується фінансової сторони, так чоловік відразу ж нагадує мою маму і у нас починається суперечка.

Мама теж мене не залишає в спокої.

Тепер нескінченно дзвонить і набридає своїми повчаннями про те, як мені варто поводитися зі своїм чоловіком, що так не має бути у нас в сім’ї, що я сама в усьому винна, адже привчила до такого свого власного чоловіка і нічого не кажу йому.

Я розумію, що чоловік образився на мене, а мама хвилюється за мене.

Останнім часом я почала думати про те, щоб вийти на роботу, щоб самій заробляти собі на життя і не просити в Івана щоразу кожну гривню.

Швидше за все, це повинно допомогти вирішити проблему: мені не доведеться просити у чоловіка гроші навіть на саме елементарне, тоді і він і я будемо відчувати себе набагато комфортніше.

Як тільки мама почула про те, що я зібралася знову на роботу, коли чоловік добре заробляє і сам, то почала знову мене повчати.

Вона сказала, а якщо у мене буде дитина, то як я тоді житиму зі своїм жадібним чоловіком, адже він нам кожен підгузок рахуватиме.

Думка про те, що в декреті мені знову доведеться просити у чоловіка гроші, мене трохи засмутила, я розу.

Але все ж я могла б, працюючи, почати відкладати якісь заощадження потай від коханого.

Хоча, що це за родина, коли доводиться щось приховувати від своєї другої половинки?

Думаю, сьогодні, коли чоловік мій прийде з роботи, спробую ще раз з ним поговорити і спокійно вирішити всі наші питання, які стосуються грошей.

Але не знаю, що мені робити, якщо він мене не зрозуміє. Можливо мама і має рацію, але невже через гроші варто розлучатися?

Тепер мама й чоловік не розмовляють між собою, ніяк спільної мови через це не можуть знайти.

Я вже шкодую, що розповіла їй, але мені більше нікому розповісти. Чи правильно я вчинила?

КІНЕЦЬ.